Проєкт статуту

ПРЕАМБУЛА

Нижньосірогозька селищна рада як представницький орган місцевого самоврядування Нижньосірогозької селищної територіальної громади, констатуючи, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, усвідомлюючи свою відповідальність перед жителями Нижньосірогозької селищної територіальної громади, усвідомлюючи, що неможливо досягти розвитку й високої якості життя, якщо жителі не є частиною процесу ухвалення рішень, що їх стосуються, зважаючи на те, що добре демократичне врядування базується на основі реалізації повноважень органів місцевого самоврядування в тісній співпраці з жителями з метою підвищення якості життя і розвитку територіальної громади, коли людина — у центрі всіх демократичних інститутів та процесів, ураховуючи традиції, історичні, національно-культурні, соціально-економічні й інші особливості здійснення місцевого самоврядування в територіальній громаді, керуючись Конституцією України, Європейською хартією місцевого самоврядування, Додатковим протоколом до Європейської хартії місцевого самоврядування про право участі у справах місцевого органу влади, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» й іншими актами законодавства України, затверджує цей Статут.

 Історична довідка Нижньосірогозької селищної територіальної громади

Матеріал підготовлено членом робочої групи з розробки проєкту Статуту СТГ

КОПЕНКО В.А.

Загальні відомості

Нижньосірогозька селищна територіальна громада розташована у північно-східній частині Херсонської області. Адміністративним, господарським і культурним центром є селище Нижні Сірогози, що знаходиться на відстані 169 км від обласного центру — міста Херсона. Найближча залізнична станція Сірогози розташована за 15 км.

Площа громади становить 120 867 га (4,2 % території області). Протяжність із півночі на південь — 34 км, із заходу на схід — 61 км, загальна довжина кордонів — близько 142 км.

Географічні координати: 42°43'—47°12' північної широти та 34°05'—34°50' східної довготи.

Водні ресурси громади обмежені та представлені балковими джерелами і штучними ставками. Найбільшим природним об’єктом є балка Великі Сірогози — найдовша в Херсонській області (65 км), з площею водозбору близько 1200 км². Вважається, що це залишки давньої річкової системи Гіпакіріс, описаної Геродотом як одна з восьми головних річок Скіфії.

Археологічні пам’ятки та найдавніші сліди заселення території громади

Під час розчищення русла балки Великі Сірогози наприкінці 1970-х років у селі Першопокровка було виявлено стоянку первісних людей, що з’явилися ще в пізньому палеоліті — приблизно 16–18 тисяч років тому. Також, виявлено залишки сабатинівської культури (XIV–XIII ст. до н. е.) та сліди перебування скотарів епохи бронзи.

Територія сучасної Сірогозщини здавна була важливим перехрестям шляхів кочових племен. До наших днів збереглося понад 200 скіфських курганів, що датуються другою половиною IV століття до н. е.

Найвизначнішою археологічною пам’яткою є царський курган Огуз — один із найбільших у Європі, розташований неподалік Нижніх Сірогоз. Існує припущення, що це місце поховання скіфського царя Атея. Частина знайдених тут артефактів нині зберігається в музеях, зокрема в Ермітажі (Санкт-Петербург, Росія) та Національному музеї коштовностей України (Київ).

Курган Огуз із давніх часів був важливим орієнтиром на перетині торговельних шляхів: зі Сходу (Китай) до Європи через Таванську переправу, а також із Криму та Боспору на північ. У середньовіччі поблизу проходив Муравський шлях.

Особливе місце займає також Діїв курган на околиці Нижніх Сірогоз — одне з небагатьох незайманих поховань скіфської знатної жінки. За багатством поховального інвентарю він має аналогії з відомими курганами Чортомлик і Гайманова Могила та датується IV ст. до н. е.

Поблизу села Новоолександрівка розташований ще один царський курган — Козел, разом із трьома меншими курганами, які слугували похованнями для супроводу та коней. Він також датується другою половиною IV століття до н. е. Знахідки з цього кургану стали основою для символіки громади та використовуються в сучасному брендингу Херсонщини.

Походження самої назви «Сірогози» має давнє і, ймовірно, тюркське коріння. Для неупередженого дослідника очевидно, що вона не є слов’янською. У перекладі з тюркських мов «Сірогози» означає «Жовтий бик». Існує припущення, що назва пов’язана з групою видовжених курганів, розташованих поблизу Нижніх Сірогоз, які здалеку нагадували спини лежачих биків.

Упродовж тисячоліть, серед безкраїх степів і тихого шелесту ковили, змінювалися племена, народи та культури, однак сама назва місцевості передавалася від покоління до покоління. Вона збереглася крізь історичні епохи, трансформуючись, але не зникаючи. Ймовірно, саме тому один із найбільших скіфських курганів отримав назву «Огуз», що також означає «бик».

Згодом слов’янські переселенці, які освоювали ці землі, зберегли давні тюркські топоніми. Примітно, що навіть у період масових перейменувань радянської доби назва Сірогози не зазнала змін, що свідчить про її глибоке історичне коріння та усталеність у місцевій традиції.

Передумови заселення території

Початок заселення території сучасної Нижньосірогозької громади пов’язаний із подіями Російсько-турецької війни (1806–1812). На військових картах цього періоду вже позначено казарми на місці майбутніх населених пунктів — Нижніх і Верхніх Сірогоз, а також Новоолександрівки.

Географічне розташування території сприяло її ранньому освоєнню. Через неї проходив Муравський шлях, який з’єднував різні регіони та використовувався як торговельна і військова артерія. Поблизу знаходилася балка Великі Сірогозии, а також важливий орієнтир — курган Огуз, біля якого сходилися чумацькі шляхи.

Саме в цей період виникають перші стихійні поселення, засновані методом займанщини — самовільного освоєння земель переселенцями.

Регіон у XIX — на початку XX століття

Селище Нижні Сірогози було засноване у 1812 році як поселення державних селян у межах колонізаційної політики Російської імперії. Воно швидко набуло адміністративного значення.

Важливим етапом стало утворення 27 вересня 1829 року Сірогозької волості, створеної шляхом перейменування Рубанівської волості. Спочатку волосне управління розташовувалося у Верхніх Сірогозах, однак згодом було перенесене до Нижніх Сірогоз, що закріпило за ними статус адміністративного центру регіону.

У першій половині XIX століття відбувається активне заселення території громади, що супроводжується утворенням нових населених пунктів.

Село Верхні Сірогози, офіційно засноване у 1820 році, стало другим за значенням поселенням громади. Його заселення здійснювалося казенними селянами з Курської губернії, до яких згодом приєдналися вихідці з Воронезької та Тамбовської губерній.

У 1822 році виникла Новоолександрівка, заснована переселенцями з Чернігівської губернії. Подальша колонізація регіону призвела до появи у 1840 році села Нижні Торгаї, перші жителі якого походили з Тульської губернії. Згодом сюди переселялися мешканці Київської, Полтавської та Орловської губерній. У 1854 році було засновано Верхні Торгаї переселенцями з Київщини, колишніми польськими однодворцями. Проте офіційною датою зас­нування села вважається 1886 p., коли очевидно тут була створе­на громада, і село увійшло у відповідні довідники.

Друга половина XIX століття характеризується новою хвилею переселень, що значно вплинула на етнічний та соціальний склад населення регіону.

У 1861 році виникла Покровка (згодом Першопокровка), заснована переселенцями з Бессарабії — нащадками запорозьких козаків, які проживали у гирлі Дунаю. Назва села пов’язана зі святом Покрова Пресвятої Богородиці, яке традиційно вважалося покровительським для козацтва.

У 1861–1862 роках було засновано Дем’янівку, названу на честь першого поселенця Дем’яна Клименка. Тоді ж виникло село Братське — Вознесенівка. В 1864 в районі сучасного села Зернове було засноване невелике поселення Базилівка. У 1868 році переселенці з Чернігівської губернії заснували Догмарівку, а у 1870 році вихідці з Бєлгородської та Рязанської губерній — Анатолівку.

Паралельно формувалися інші поселення: Богданівка (заснована відставними солдатами), Косаківка (приблизно 1869 рік) та Петрівка (1882–1883 роки), яка отримала свою назву на честь святих Петра і Павла заснована колишніми польськими однодворцями — переселенцями з Київської губернії.

Регіону у XIX — першій половині XX століття

Суттєві зміни в економічному житті регіону відбулися після скасування кріпосного права в Російській імперії (1861). Унаслідок демографічного зростання та впливу світового ринку, зокрема конкуренції дешевої австралійської вовни, місцеве населення поступово переходило від скотарства до землеробства.

У 1863 році було здійснено перший переділ землі: на одну чоловічу душу припадало близько 12 десятин. Це сприяло формуванню нових форм господарювання та розвитку сільського господарства.

Водночас на Сірогозщні розвивалася інфраструктура: у регіоні діяли дев’ять цегелень, що виробляли цеглу і черепицю, колісний завод, фабрика з виробництва зельтерської води, бондарні майстерні, приватні крамниці та винні склади. Важливими соціальними інституціями стали двокласна сільська школа та лікарня на 10 ліжок, що свідчить про поступове формування елементів соціальної інфраструктури.

Наприкінці XIX століття територія сучасної громади вже мала сформовану мережу населених пунктів, і нових сіл у цей період майже не виникало. Основні процеси були пов’язані з подальшим освоєнням земель, зокрема північно-західної частини району, яка активно заселялася вихідцями із західних регіонів України, серед яких було чимало поляків.

На початку XX століття виникають окремі нові поселення: у 1904 році — село Верби, у 1909 році поблизу Косаківки 36 родин заснували село Воронцовка, яке, однак, у повоєнний період занепало і в 1958 році припинило існування. На землях колишнього хутора Яїчники переселенці з Чернігівської губернії заснували село Вільне, яке певний час мало назву Ворошилівське.

На початку XX століття територія сучасної Нижньосірогозької громади входила до складу Мелітопольського повіту Таврійської губернії та адміністративно поділялася між Сірогозькою, Покровською і Михайлівською волостями, тоді як частина територій належала до Дніпровського повіту. Нижні Сірогози відігравали роль важливого адміністративного центру, де функціонували волосна управа, поштово-телеграфне відділення, земська станція, банківські установи, а також судові й поліцейські органи. Відповідно до закону від 12 липня 1889 року, у 1890 році тут було запроваджено посаду земського начальника, що посилило державний контроль над місцевим управлінням.

Початок XX століття приніс нові виклики, пов’язані з воєнними та революційними подіями. У роки Першої світової війни, місцеві жителі брали участь у бойових діях на різних фронтах. Подальші події, пов’язані з Жовтневою революцією та Громадянською війною, призвели до кардинальних змін у системі управління. У 1923 році, внаслідок адміністративної реформи та ліквідації волостей, було утворено райони, і Нижні Сірогози стали районним центром у складі Мелітопольського округу, реорганізованого в 1932 році з Мелітопольського повіту. У його складі Нижньосірогозький район перебував до 1932 pоку, коли округи були ліквідовані.

Того ж року, з метою уникнення дублювання назв, відбулися перейменування окремих населених пунктів: Петрівка стала Новопетрівкою, Покровка — Першопокровкою, а Новодмитрівка — Новодмитрівкою Першою.

У міжвоєнний період регіон зазнав значних соціально-економічних трансформацій, пов’язаних із політикою колективізації. У цей час формуються нові населені пункти або змінюються назви вже існуючих. На початку 1930-х років на землях Бальмана виникла Чеховка, а хутір Шкурки перетворився на колгосп «Комсомольський», що згодом дав назву селу Комсомольське. А у 2016 році в рамках Закону про декомунізацію перейменоване в село Донцове. У районі урочища Донцова на базі кількох хуторів було засновано село Партизани, а також сформувалося село Новорогачицьке.

Водночас відбувалося укрупнення господарств і створення колгоспної системи: станом на 1938 рік у районі функціонували 15 сільських рад, одна селищна рада та близько 60 колгоспів. Цей період був позначений і трагічними подіями — голодоморами 1922 та 1933 років, які завдали значних демографічних втрат.

Події Другої світової війни стали важким випробуванням для регіону. У вересні 1941 року Нижньосірогозький район був окупований німецькими військами, а звільнення розпочалося у жовтні 1943 року силами військ 4-го Українського фронту. 28 жовтня 1943 року територія району була повністю звільнена. Війна спричинила значні руйнування та людські втрати, однак у повоєнні роки розпочалося відновлення господарства.

Регіон у другій половині XX століття

У другій половині XX століття відбувалися подальші адміністративно-територіальні зміни. У 1944 році район увійшов до складу Херсонської області. Слід зауважити, що в різні періоди Нижньосірогозький район входив до складу: Дніпропетровської області (до 1939 р.) та Запорізької області (1939–1941 рр.). Входження Сірогозщини до складу Херсонської області пов’язане із звільнення території України від нацистських окупантів та коригуванням меж адміністративних одиниць після реокупації. Ці зміни, не були єдиною «реформою», а радше серією Указів Президії Верховної Ради УРСР, що приймалися протягом року для закріплення контролю над звільненими територіями.

20 березня 1946 року в рамках адміністративних реформ було вилучено зі складу Нижньосірогозького району та включено до складу Великолепетиського району сільські ради: Запорізьку, Зеленівську, Миколаївську та Рубанівську.

В 1951 році почалося будівництво залізничної гілки Каховка – Федорівка. Для її будівництва на Сірогозщині організували спецдільницю з бараками для робітників. З 1952 року почалося інтенсивне будівництво житла, тому цю дату вважають датою заснування селища Сірогози. В 1952 році по новій залізниці пройшов пер­ший товарний, а в 1953 році перший пасажирський поїзд.

А 5 лютого 1965 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Степнянську сільраду (села Степне, Степне-1, Дальнє, Заповітне, Братське Горностаївського району) до складу Нижньосірогозького району.

У цей період також відбувалися зміни в структурі поселень: деякі з них зникали, інші укрупнювалися або перейменовувалися. В той же період, села району залишилися місцями, в які держава стимулювала переселення. Так, у 1944 – 1953 pоках на Сірогозщину прибу­ло багато переселенців з Західної України.

У 1960-х роках XX століття в сільській місцевості Нижньосірогозького району розпочався етап активного господарського розвитку, що супроводжувався масштабним будівництвом виробничої інфраструктури. У цей період інтенсивно зводилися нові виробничі приміщення, тваринницькі ферми, зерносховища, майстерні та інші об’єкти, необхідні для функціонування колгоспів і радгоспів. Розвиток матеріально-технічної бази сприяв підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва, механізації праці та зміцненню економічного потенціалу регіону. Одночасно відбувалося впорядкування сільської забудови, розширення транспортної та соціальної інфраструктури. Також, будувалися нові приміщення сільських клубів, будинків культури, шкіл, дитячих садків, магазинів, що загалом визначило новий етап розвитку сільських територій громади.

У 1976-1990 роках швидкими темпами розвивалось житлове будівництво. В райцентрі з’явилось 16 двоповерхових, 1 чотириповерховий, 1 п’ятиповерховий багатоквартирних житлових будинки та більше 2 тисяч індивідуальних житлових будинків по району.

З трагічними подіями, що виникли внаслідок розпаду Радянського Со­юзу пов'язане переселення у 1990 році з Узбекистану до Нижньосірогозького району 144 чоловік курдів та 128 турків-месхетинців, яких компактно розселили на території Вільненської та Нижньоргаївської сільських рад.

Традиційні місцеві свята, які відзначалися в населених пунктах громади.

Четверта субота червня – день селища Нижні Сірогози

14 січня – с. НОВООЛЕКСАНДРІВКА: храмове свято Святителя Василія Великого

14 листопада – с. ВЕРХНІ СІРОГОЗИ: храмове свято святих Косми і Даміана 

4 листопада – с. НИЖНІ ТОРГАЇ: День села і храмове свято Ікони Казанської Божої Матері

14 жовтня – с. ВЕРХНІ СІРОГОЗИ: День села

14 жовтня – с. АНАТОЛІВКА: День села і храмове свято Покрови Превятої Богородиці

14 жовтня – с. ПЕРШОПОКРОВКА: День села і храмове свято Покрови Превятої Богородиці

30 вересня – с. СТЕПНЕ: День села і Храмове свято святих мучениць Віри, Надії, Любові і Софії

26 серпня – с. НОВООЛЕКСАНДРІВКА: День села

22 вересня – с. ВЕРХНІ ТОРГАЇ: День села і храмове свято Різдва Пресвятої Богородиці

15 серпня – с. НОВОПЕТРІВКА: День села і храмове свято Внебовзя́ття Пресвятої Діви Марії

5 серпня – с. ДОНЦОВЕ: День села і храмове свято Почаївської Ікони Божої Матері

2 серпня – с. ВЕРБИ: День села і храмове свято святого пророка Божого Іллі

10 травня – с. БРАТСЬКЕ: День села і храмове свято Києво-Братської ікони Божої Матері

Регіон на початку XXI

Наприкінці XX — на початку XXI століття адміністративна структура району залишалася відносно стабільною: до 2019 року тут налічувалося 25 населених пунктів, підпорядкованих одній селищній і 13 сільським радам.

Важливим етапом новітньої історії регіону стало впровадження реформи децентралізації. У 2019 році розпочався процес укрупнення адміністративно-територіальних одиниць шляхом об’єднання громад. У грудні 2019 року села Верби, Зернове, Донцове, Партизани, Чеховка (усі — Вербівської сільської ради), а також Дем’янівка (Дем’янівської сільської ради) увійшли до складу Вербівської сільської об’єднаної територіальної громади Генічеського району Херсонської області.

У 2020 році в межах адміністративно-територіальної реформи було утворено Нижньосірогозьку селищну територіальну громаду Генічеського району Херсонської області з адміністративним центром у селищі Нижні Сірогози. До її складу увійшли, як новостворена Вербівська сільська ОТГ, так і всі інші населені пункти колишнього Нижньосірогозького району. Таким чином, громада об’єднала три селища — Нижні Сірогози, Сірогози, Дальнє — та 22 села: Анатолівка, Богданівка, Братське, Верби, Верхні Сірогози, Верхні Торгаї, Вільне, Дем’янівка, Догмарівка, Донцове, Заповітне, Зернове, Косаківка, Нижні Торгаї, Новоолександрівка, Новопетрівка, Новорогачинське, Партизани, Першопокровка, Степне, Урожайне та Чеховка. Це стало логічним завершенням тривалого процесу адміністративного оформлення території.

Сірогозький край є прикладом багатонаціональної спільноти, яка формувалася протягом тривалого історичного періоду. Тут традиційно проживають представники різних народів, зокрема українці, росіяни, білоруси, молдавани, турки-месхетинці, поляки, курди, грузини, вірмени, татари та інші. Така етнічна різноманітність сприяла формуванню атмосфери взаємоповаги, толерантності та культурного співіснування.

Конфесійна структура населення також є різноманітною. Переважна більшість вірян належить до православної традиції, водночас у регіоні діяли греко-католицькі, римо-католицькі, протестантські (зокрема громади християн віри євангельської) та мусульманські релігійні громади.

Важливими пам’ятками духовної та культурної спадщини є культові споруди, зведені переселенцями, зокрема вихідцями з Польщі. Серед них вирізняється костел Божого Милосердя у селі Верхні Торгаї, збудований у 1903 році. У радянський період, протягом майже восьми десятиліть, споруда використовувалася як господарський об’єкт (зерносховище), а у 2020 році була передана релігійній громаді Української греко-католицької церкви.

Ще однією визначною пам’яткою є костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у селі Новопетрівка, збудований у 1910 році. Після відновлення релігійного життя у 1992 році він став першим діючим римо-католицьким храмом на території Херсонської області.

В селі Нижні Торгаї функціонує мусульманська мечеть, яку відкрили турки-месхетинці.

Природна та історико-культурна спадщина регіону також має значну цінність. У 2007 році балці Великі Сірогози надано статус ландшафтного заказника місцевого значення площею 636 га. Загалом на Сірогозщині нараховується 259 пам’яток історії, культури та археології, серед яких об’єкти, пов’язані з подіями громадянської та Другої світової воєн, а також пам’ятки археології та мистецтва.

Новітній етап історії громади позначений драматичними подіями, пов’язаними з російською агресією проти України. 24 лютого 2022 року територія Нижньосірогозької громади зазнала окупації. Ці події стали важким випробуванням для місцевого населення, однак, як і в роки Другої світової війни, жителі краю зберігають віру у визволення та відновлення мирного життя.

        Таким чином, історія Нижньосірогозької територіальної громади відображає складний і багаторівневий процес розвитку регіону — від завершення колонізаційного освоєння до сучасної моделі місцевого самоврядування. Вона формувалася під впливом міграційних процесів, державної політики, воєнних потрясінь і соціально-економічних трансформацій, що в сукупності визначили сучасний вигляд громади та її місце в адміністративній системі України.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ, ОСОБЛИВОСТІ Й СИМВОЛІКА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

Стаття 1. Загальна характеристика й особливості територіальної громади

1. Нижньосірогозька селищна територіальна громада (далі — територіальна громада) — це жителі (-ьки), об’єднані постійним проживанням у межах території територіальної громади (далі — жителі).

2. Територіальна громада складається з жителів селищ Нижні Сірогози, Сірогози, сіл Новоолександрівка, Верхні Сірогози, Першопокровка, Анатолівка, Богданівка, Демʼянівка, Догмарівка, Косаківка, Новопетрівка, Вільне, Верби, Донцове, Зернове, Урожайне, Партизани, Чеховка, Новорагачинське, Нижні Торгаї, Братське, Верхні Торгаї, Дальнє, Заповітне, Степне.

3. Територія територіальної громади — територія, у межах якої територіальна громада здійснює свої повноваження щодо вирішення питань місцевого значення відповідно до Конституції і законів України як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

4. Територія територіальної громади є невід’ємною складовою території Генічеського району Херсонської області України.

5. Адміністративним центром територіальної громади є селище Нижні Сірогози.

Стаття 2. Статут територіальної громади

1. Статут Нижньосірогозької селищної територіальної громади (далі — Статут) — це нормативно-правовий акт Нижньосірогозької селищної ради (далі — Рада), що враховує історичні, національно-культурні, соціально-економічні й інші особливості  здійснення місцевого самоврядування і забезпечує реалізацію прав жителів на участь у вирішенні питань місцевого значення.

2. Статут є обов’язковим до виконання на території селищної територіальної громади.

3. Інші акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування повинні прийматися з дотриманням положень Статуту та на його виконання.

Стаття 3. Символіка територіальної громади й населених пунктів, що входять до територіальної громади

1. Територіальна громада має власну символіку – герб та прапор, логотип і брендбук (рішення VІІ сесії Нижньосірогозької селищної ради восьмого скликання від 29.04.2021 року № 296), які відображають історичні, культурні, духовні особливості та традиції територіальної громади.

2. Символіка територіальної громади й населених пунктів, що входять до складу території територіальної громади, використовується разом з державною символікою і є обов’язковою для застосування органами й посадовими особами місцевого самоврядування під час проведення офіційних заходів, урочистих подій, свят і пам’ятних дат.

4. Окремий населений пункт, що входить до складу території територіальної громади, може мати свою власну символіку.

5. Зміст, опис і порядок використання символіки територіальної громади й населених пунктів, що входять до складу території територіальної громади, визначаються одним або декількома окремими положеннями, що затверджуються рішеннями Ради.

6. Проєкт рішення Ради про затвердження символіки територіальної громади чи населених пунктів, що входять до територіальної громади, обов’язково виноситься на публічні консультації одночасно у двох формах: електронні консультації і публічне обговорення.

Стаття 4. Місцеві свята й пам’ятні дати

1.Перелік місцевих свят та пам’ятних дат буде сформований після деокупації території громади.

В історичній довідці детально описуються місцеві свята, які святкували до війни жителі окремих населених пунктів громади .

Стаття 5. Почесні відзнаки територіальної громади

1. Рада може встановлювати почесні відзнаки територіальної громади (зокрема посмертно) для відзначення осіб*, які зробили значний внесок у:

1) соціально-економічний розвиток територіальної громади, підвищення добробуту її жителів;

2) становлення і розбудову незалежної Української держави;

3) утвердження української національної свідомості, активну громадську, благодійну, волонтерську діяльність;

4) забезпечення законності, прав і свобод громадян;

5) розвиток науки, культури, мистецтва та спорту на національному й міжнародному рівні, примноження культурних, духовних надбань та інших цінностей.

А також за:

1) мужність і відвагу;

2) інші заслуги перед територіальною громадою та Україною.

2. Почесні відзнаки територіальної громади, підстави й порядок нагородження визначаються положенням, яке затверджується рішенням Ради. (рішення VІІ сесії Нижньосірогозької селищної ради восьмого скликання від 29.04.2021 року № 303)

РОЗДІЛ ІІ. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЖИТЕЛІВ

Стаття 6. Права жителів

1. Жителі мають право:

1) подавати індивідуальні й колективні звернення органам і посадовим особам місцевого самоврядування, отримувати на них відповіді у встановлені законодавством строки;

2) бути включеними у встановленому порядку до складу консультативно-дорадчих органів при органах і/або посадових особах місцевого самоврядування;

3) отримувати згідно з вимогами законодавства повну і достовірну інформацію про діяльність Ради, селищного голови, виконавчих органів Ради й посадових осіб місцевого самоврядування у спосіб, що забезпечує доступність її сприйняття, серед іншого із застосуванням методу спрощеної мови й викладення у форматі легкого читання;

4) отримувати копії актів Ради, селищного голови, виконавчих органів Ради й посадових осіб місцевого самоврядування у порядку, визначеному законодавством України;

5) брати участь у контролюванні діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, юридичних осіб, що перебувають у комунальній власності територіальної громади в порядку й у формах, встановлених законодавством України; 

6) брати участь у створенні органів самоорганізації населення й у їхній діяльності;

7) брати участь у плануванні й розподілі коштів бюджету селищної територіальної громади;

8) бути присутніми на засіданнях Ради, її постійних депутатських комісій, виконавчого комітету в порядку, встановленому цим Статутом, регламентами Ради та її виконавчого комітету;

9) виступати на пленарному засіданні Ради, засіданні постійної комісії в порядку, встановленому Радою, на засіданні виконавчого комітету в порядку, встановленому виконавчим комітетом;

10) на особистий прийом депутатами Ради, Нижньосірогозьким селищним головою, іншими посадовими особами органів місцевого самоврядування відповідно до встановленого графіку;

11) ознайомлюватися з проєктами нормативно-правових актів, рішень органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

12) входити до складу наглядових і/або спостережних рад юридичних осіб, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, у порядку й у спосіб, визначений законодавством і рішеннями Ради;

13) оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а також адміністративні акти в порядку, передбаченому Законом України «Про адміністративну процедуру»;

14) брати участь у реалізації форм участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення (зокрема, у місцевому референдумі, загальних зборах (конференції) жителів, громадських слуханнях, місцевій ініціативі та інших формах), визначених Конституцією України, законами України, цим Статутом, іншими рішеннями Ради;

15) користуватися іншими правами, передбаченими Конституцією України й іншими нормативно-правовими актами України.

2. Права жителів, якщо це передбачено Конституцією і законами України, поширюються також на іноземців, осіб без громадянства й інших осіб, які на законних підставах проживають (перебувають) у межах території територіальної громади.

Стаття 7. Обов’язки жителів

1. Жителі зобов’язані:

1) поважати гідність кожної людини, сприяти забезпеченню рівності прав і свобод, утримуватися від будь-яких форм дискримінації;

2) шанобливо ставитися до традицій і звичаїв територіальної громади, її самобутності, історії та культури;

3) сприяти сталому розвитку територіальної громади, тобто балансу між задоволенням сучасних потреб жителів і захистом інтересів майбутніх поколінь, включно з їхньою потребою в безпечному і здоровому довкіллі;

4) шанобливо й ощадно ставитися до майна, коштів, природних ресурсів територіальної громади, а також до об’єктів спільної власності територіальних громад Херсонської області, Генічеського району, розташованих у межах території територіальної громади;

5) поважати символіку територіальної громади й населених пунктів, що входять до складу території територіальної громади, і використовувати її тільки за призначенням;

6) реалізовувати свої права, свободи й законні інтереси з повагою до прав жителів та інших осіб, які на законних підставах проживають (перебувають) у межах територіальної громади, до інтересів держави й територіальної громади;

7) сплачувати податки і збори;

8) дотримуватися Конституції і законів України, цього Статуту й інших актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

2. Обов’язки жителів у частині, що не суперечить Конституції і законам України, цьому Статуту, поширюються також на іноземців, осіб без громадянства й інших осіб, які на законних підставах проживають (перебувають) у межах територіальної громади.

Стаття 8. Рівність та реалізація можливостей жителів

1. Жителі, їхні життя і здоров’я, права та інтереси визнаються найвищою соціальною цінністю в територіальній громаді.

2. Органи й посадові особи місцевого самоврядування у своїй діяльності зобов’язані надавати пріоритетне значення забезпеченню жителям реальної можливості реалізувати їхні права, а також служінню інтересам територіальної громади.

3. Реалізація жителями своїх прав, свобод і законних інтересів не повинна призводити до порушення прав і свобод інших осіб, а також інтересів територіальної громади, суспільства чи держави загалом.

4. Органи і посадові особи місцевого самоврядування серед іншого забезпечують:

1) безперешкодний доступ до об’єктів фізичного оточення і транспорту;

2) можливість безперешкодного пересування в межах територіальної громади;

3) отримання рівних умов участі в усіх сферах суспільного життя;

4) отримання інформації в доступний спосіб;

5) надання якісних соціальних, освітніх, комунальних, транспортних, фінансових, правничих, безпекових, адміністративних послуг, а також послуг у сфері громадського здоров’я, охорони здоров’я, цивільного захисту;

6) рівні можливості для піклування про своє здоров’я, занять фізичною культурою і спортом;

7) рівні можливості для культурного, мистецького й/або креативного вираження, провадження культурної і творчої діяльності, доступу до культурних послуг, культурних цінностей, об’єктів культурної спадщини та інформації про них;

8) рівні можливості і вільного доступу до освіти, зокрема освіти протягом життя;

9) можливості у сфері зайнятості, а також провадження підприємницької діяльності.

РОЗДІЛ ІІІ. ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ Й ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 9. Основні засади взаємодії органів і посадових осіб місцевого самоврядування з жителями

1. Органи й посадові особи місцевого самоврядування взаємодіють з жителями на засадах:

1) згуртованості й рівності можливостей — рішення органів і посадових осіб місцевого самоврядування мають бути спрямовані на зміцнення єдності територіальної громади та забезпечення збалансованого розвитку всіх населених пунктів, що входять до складу території селищної територіальної громади, з метою гарантування належної якості життя і рівних можливостей для всіх жителів;

2) відкритості й прозорості — інформація про діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування є відкритою і перебуває у вільному доступі за винятком випадків, прямо передбачених законом;

3) зручності процедури — механізми, за допомогою яких жителі взаємодіють з органами і посадовими особами місцевого самоврядування, є простими і доступними для використання;

4) пріоритету прав та інтересів територіальної громади — діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється в інтересах територіальної громади, а будь-яка шкода, завдана посадовими чи службовими особами місцевого самоврядування територіальній громаді, підлягає відшкодуванню;

5) ефективності — рішення органів і посадових осіб місцевого самоврядування розробляються чи ухвалюються так, щоб досягти найкращих результатів за мінімальних витрат ресурсів;

6) забезпечення економічного розвитку територіальної громади, створення сприятливих умов для розвитку промислово-виробничого сектору, підприємництва, надходження інвестицій в економіку територіальної громади як основи для підвищення рівня стандартів життя жителів і розвитку людського капіталу;

7) сталості — використання ресурсів територіальної громади має забезпечувати соціально, економічно і екологічно збалансований розвиток території територіальної громади, спрямований на створення економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасних і майбутніх поколінь;

8) екологічності — ухвалені рішення мають забезпечувати відсутність або мінімальний негативний вплив на довкілля;

9) системності — кожне рішення розглядається в контексті його дії разом з іншими рішеннями в просторі й часі (стратегічне планування);

10) збереження архітектурної спадщини, культурних надбань поряд із надбаннями сучасності, формування естетичного зовнішнього вигляду територіальної громади;

11) єдності, толерантності та взаємоповаги;

12) безбар’єрності  - рішення органів і посадових осіб місцевого самоврядування повинні забезпечувати безперешкодний доступ усіх жителів до різних сфер життєдіяльності територіальної громади, а також до інформації та послуг.

Стаття 10. Елементи системи місцевого самоврядування в територіальній громаді

1. Елементами системи місцевого самоврядування в територіальній громаді є:

1) територіальна громада як первинний суб’єкт місцевого самоврядування, основний носій його функцій і повноважень;

2) селищна рада;

3) селищний голова;

4) виконавчі органи ради;

5) органи самоорганізації населення.

Стаття 11. Територіальна громада

1. Нижньосірогозька селищна територіальна громада — жителі, об’єднані постійним проживанням у межах території територіальної громади.

2. Житель (-ка) Нижньосірогозької селищної територіальної громади — це громадянин (-ка) України, який (-а) задекларував (-ла) або зареєстрував (-ла) місце проживання на території територіальної громади або фактичне місце проживання / перебування якого (-ї) підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, крім військовослужбовця строкової служби, фізичної особи, яка за вироком суду перебуває в місці позбавлення волі.

Стаття 12. Селищна рада

1. Нижньосірогозька селищна рада (далі — Рада) є представницьким органом місцевого самоврядування, що представляє жителів і здійснює від їхнього імені й у їхніх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України.

2. Рада складається з депутатів, обраних жителями, які згідно з виборчим законодавством мають право голосу на виборах.

3. Сесії Ради проводяться відкрито і транслюються в мережі «Інтернет» у порядку, передбаченому статтею 73 цього Статуту.

4. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні й інші акти у формі рішень, що розміщуються на офіційному вебсайті Ради, у порядку, передбаченому статтею 76 цього Статуту.

5. Жителі можуть брати участь і/або ініціювати в Раді розгляд питань, що віднесені до повноважень Ради, і/або подавати проєкти рішень чи свої пропозиції, використовуючи такі форми участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення:

1) загальні збори (конференція) жителів;

2) місцева ініціатива;

3) громадські слухання;

4) громадське оцінювання діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

5) електронні петиції;

6) публічні консультації;

7) консультативно-дорадчий орган, створений при Раді;

8) подання звернення;

9) інші форми участі, що не суперечать закону й передбачені рішеннями Ради.

Стаття 13. Селищний голова

1. Селищний голова є головною посадовою особою Нижньосірогозької селищної  територіальної громади.

2. Селищного голову обирають жителі, які згідно з виборчим законодавством мають право голосу на виборах.

3. Селищний  голова видає в межах своїх повноважень розпорядження, які оприлюднюються на офіційному вебсайті Ради в порядку, передбаченому статтею 76 цього Статуту.

4. Жителі можуть брати участь і/або ініціювати розгляд селищним  головою питань, що віднесені до його повноважень, і/або подавати йому свої пропозиції, використовуючи такі форми участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення:

1) загальні збори (конференція) жителів;

2) подання звернення, зокрема на особистому прийомі;

3) громадські слухання;

4) публічні консультації;

5) консультативно-дорадчий орган, створений селищним головою;

6) громадське оцінювання діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

7) інші форми участі, що не суперечать закону й передбачені рішеннями Ради.

Стаття 14. Секретар Ради

1. Секретар Ради — це посадова особа, що обирається Радою з числа її депутатів на строк повноважень Ради в порядку, встановленому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

2. Секретар Ради працює в Раді на постійній основі.

3. Жителі можуть ініціювати розгляд секретарем Ради питань, що віднесені до його повноважень, чи подавати йому свої пропозиції, використовуючи такі форми участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення:

1) подання звернення, зокрема на особистому прийомі;

2) громадське оцінювання діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

3) інші форми участі, що не суперечать закону й передбачені рішеннями Ради.

Стаття 15. Постійні комісії Ради

1. Постійні комісії Ради є органами Ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду й підготовки питань, які належать до її відання, а також здійснення контролю за виконанням рішень Ради та її виконавчого комітету.

2. Засідання постійних комісій Ради проводяться відкрито і транслюються в мережі «Інтернет» у порядку, передбаченому статтею 73 цього Статуту.

3. За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки й рекомендації, що розміщуються на офіційному вебсайті Ради.

Стаття 16. Депутат Ради

1. Депутат представляє інтереси виборців свого виборчого округу, усієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності Ради й утворюваних нею органів, несе обов’язки перед виборцями, Радою і її органами, виконує їхні доручення. Депутат, крім секретаря Ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій Ради.

2. Депутат має право:

1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, юридичних особах незалежно від форми власності з питань, що належать до компетенції органів місцевого самоврядування відповідного рівня;

2) брати участь з правом дорадчого голосу в загальних зборах (конференції) жителів, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу;

3) порушувати перед органами та посадовими особами місцевого самоврядування, організаціями, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення;

4) інші права, передбачені законами, регламентом та рішеннями Ради.

3. Депутат зобов’язаний:

1) брати участь у роботі сесій Ради, засідань постійної та інших комісій Ради, до складу яких його обрано;

2) не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу Ради та її органів, про виконання планів і програм економічного й соціального розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішень Ради і доручень виборців.

3) брати участь у загальних зборах (конференції) жителів (за їхнім запитом), громадських слуханнях з питань, що стосуються його виборчого округу, в організації виконання рішень Ради та її органів і доручень виборців, а також у масових заходах, що проводяться органами місцевого самоврядування на території територіальної громади або виборчого округу;

4) визначити й оприлюднити дні, години та місце прийому виборців, інших осіб;

5) вести регулярний, не рідше одного разу на місяць, прийом виборців, інших осіб, розглядати пропозиції, звернення, заяви та скарги фізичних і юридичних осіб, вживати заходів щодо забезпечення їх оперативного вирішення.

6) проводити звітування про свою діяльність перед жителями відповідно до порядку, визначеного цим Статутом;

7) забезпечити жителям можливість комунікації з ним, а для цього оприлюднити на доступних для нього ресурсах інформацію про засоби зв’язку з ним (номер телефону, електронної пошти);

8) виконувати інші обов’язки, визначені законом і цим Статутом.

4. На виконання передбачених частиною другою цієї статті обов’язків депутат Ради готує інформацію, що у встановленому порядку розміщується на офіційному вебсайті Ради, у приміщенні Ради й на інших ресурсах.

Стаття 17. Виконавчий комітет Ради

1. Виконавчий комітет Ради є колегіальним виконавчим органом Ради, який утворюється Радою на строк її повноважень.

2. Персональний склад виконавчого комітету затверджується Радою за пропозицією селищного голови.

3. Виконавчий комітет Ради утворюється в складі: селищного  голови, його заступників, секретаря Ради, керуючого справами виконавчого комітету, а також керівників відділів, інших виконавчих органів Ради, громадськості й інших осіб.

4. Очолює виконавчий комітет селищний голова.

5. Засідання виконавчого комітету проводяться відкрито і транслюються в мережі «Інтернет» у порядку, передбаченому статтею 73 цього Статуту.

6. Виконавчий комітет Ради ухвалює рішення, що розміщуються на офіційному вебсайті Ради, у порядку, передбаченому статтею 76 цього Статуту.

7. Виконавчий комітет Ради може утворювати консультативно-дорадчі органи й проводити публічні консультації.

8. Жителі можуть брати участь і/або ініціювати розгляд виконавчим комітетом Ради питань, що віднесені до його повноважень, і/або подавати свої пропозиції, використовуючи такі форми участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення:

1) загальні збори (конференція) жителів;

2) громадські слухання;

3) громадське оцінювання діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

4) електронні петиції;

5) консультативно-дорадчі органи;

6) публічні консультації;

7) подання звернення;

8) інші форми участі, що не суперечать закону й передбачені рішеннями Ради.

Стаття 18. Виконавчі органи Ради

1. Виконавчими органами Ради є відділи й інші створені Радою виконавчі органи.

2. Виконавчі органи Ради підконтрольні й підзвітні Раді.

3. Жителі можуть брати участь і/або ініціювати розгляд виконавчими органами Ради питань, що віднесені до їхніх повноважень, і/або подавати свої пропозиції, використовуючи такі форми участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення:

1) загальні збори (конференція) жителів;

2) громадські слухання;

3) громадське оцінювання діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

4) публічні консультації, які проводять відповідні виконавчі органи;

5) електронні петиції;

6) консультативно-дорадчий орган, створений при відповідних виконавчих органах Ради;

7) подання звернення, зокрема на особистому прийомі, який веде керівник виконавчого органу;

8) інші форми участі, що не суперечать закону й передбачені рішеннями Ради.

Стаття 19. Староста

1. Рада на строк своїх повноважень затверджує старосту в старостинському окрузі за пропозицією селищного голови, що вноситься за результатами громадського обговорення (громадських слухань, загальних зборів жителів, публічних консультацій та інших форм участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення), проведеного в межах відповідного старостинського округу.

2. Староста працює на постійній основі в апараті Ради і її виконавчого комітету, а в разі обрання членом цього виконавчого комітету — у виконавчому комітеті Ради.

3. Порядок організації роботи старости визначається Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законами України, цим Статутом, а також Положенням про старосту.

5. У здійсненні наданих повноважень староста є відповідальним і підзвітним Раді й підконтрольним селищному голові.

6. Заслуховування звіту старости перед жителями старостинського округу відбувається на відкритій зустрічі в спосіб, що дає жителям старостинського округу змогу поставити запитання, висловити зауваження і внести пропозиції. Порядок звітування старости визначається Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим Статутом і Положенням про старосту.

7. Жителі можуть брати участь і/або ініціювати розгляд старостою питань, що віднесені до його повноважень, і/або подавати йому свої пропозиції, використовуючи такі форми участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення:

1) подання звернення, зокрема на особистому прийомі;

2) публічні консультації;

3) консультативно-дорадчий орган, створений старостою;

4) громадське оцінювання діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

5) інші форми участі, що не суперечать закону й передбачені рішеннями Ради

Стаття 20. Юридичні особи, що перебувають у комунальній власності територіальної громади

1. Для забезпечення життєдіяльності територіальної громади й надання важливих послуг, які сприяють підвищенню якості життя жителів, Рада створює юридичні особи, що перебувають у комунальній власності територіальної громади.

2. Жителі можуть брати участь і/або ініціювати розгляд питань керівниками юридичних осіб, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, і/або подавати йому свої пропозиції, використовуючи такі інструменти:

1) консультативно-дорадчий орган, створений керівником юридичної особи, що перебуває в комунальній власності територіальної громади;

2) наглядова й/або спостережна рада юридичної особи, що перебуває в комунальній власності територіальної громади;

3) інші інструменти, що не суперечать закону й передбачені рішеннями Ради.

3. Публічна інформація про діяльність юридичних осіб, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, яка підлягає обов’язковому оприлюдненню і наданню за запитами згідно з Законом України «Про доступ до публічної інформації», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законами, цим Статутом та іншими рішеннями Ради, розміщується на офіційному вебсайті Ради.

РОЗДІЛ V. ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ

Стаття 21. Органи самоорганізації населення

1. Щоб створити умови для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення, задовольнити їхні соціальні, культурні, побутові й інші потреби через сприяння в наданні їм відповідних послуг, а також щоб уможливити участь жителів у реалізації соціально економічного, культурного розвитку відповідної території територіальної громади й місцевих програм, у територіальній громаді можуть створюватися органи самоорганізації населення.

2. Органами самоорганізації населення є комітети: сільські, селищні, вуличні, квартальні, мікрорайоні, будинкові, районі в місті й інші органи самоорганізації населення.

3. Органи самоорганізації населення створюються за ініціативою жителів на підставі рішення Ради про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення. З ініціативою про створення органу самоорганізації населення до Ради звертаються збори (конференція) жителів за місцем проживання, якщо в них брала участь (було представлено) щонайменше половина жителів відповідної території, які мають право голосу.

4. Брати участь у зборах (конференціях) жителів за місцем проживання з питань створення, діяльності або припинення органу самоорганізації населення, обирати й бути обраними до його складу можуть жителі, які на законних підставах проживають на відповідній частині території територіальної громади, досягли на день проведення зборів (конференції) вісімнадцятирічного віку й не визнані судом недієздатними.

5. Фінансовою основою діяльності органів самоорганізації населення, зареєстрованих як юридичні особи, є кошти бюджету територіальної громади, які передані їм Радою для здійснення повноважень, а також власні кошти, які формуються добровільними внесками фізичних і юридичних осіб та інших надходжень, не заборонених законодавством України.

6. Матеріальною основою діяльності органів самоорганізації населення є власне майно і майно, передане їм Радою на праві узуфрукта комунального майна чи на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом. Органи самоорганізації населення, зареєстровані як юридичні особи, можуть набувати права власності на майно, передане їм у власність чи набуте у власність на підставах, не заборонених законом, мати речові права на чуже майно, а також користуватися майном чи управляти ним відповідно до укладених договорів.

7. Рада, її виконавчі органи й посадові особи сприяють створенню і діяльності органів самоорганізації населення на території територіальної громади.

Стаття 22. Територія діяльності органів самоорганізації населення

1. Орган самоорганізації населення створюється за територіальною ознакою.

2. Територія діяльності органу самоорганізації населення визначається рішенням Ради про надання дозволу на створення відповідного органу самоорганізації населення з урахуванням рішення зборів (конференції) жителів за місцем проживання.

3. Межі території діяльності органів самоорганізації населення визначаються так, щоби вони не перетиналися з межами території діяльності іншого органу самоорганізації населення того самого територіального рівня.

4. Органи самоорганізації населення різних територіальних рівнів, що діють на одній території, можуть під час реалізації своїх повноважень укладати між собою двосторонні або багатосторонні договори щодо узгодження своїх дій.

Стаття 23. Компетенції і функції органів самоорганізації населення

1. Під час надання дозволу на створення органу самоорганізації населення Рада наділяє його повноваженнями. Коли Рада ухвалює таке рішення, вона має врахувати рішення зборів (конференції) жителів за місцем проживання. Перелік повноважень, якими під час надання дозволу на створення може наділятися орган самоорганізації населення, визначає Рада в межах переліку, передбаченого законом. Рада передає органу самоорганізації населення відповідні кошти, а також матеріально-технічні й інші ресурси, необхідні для реалізації ним повноважень, а також контролює їх виконання.

2. Рада за власною ініціативою або за ініціативою органу самоорганізації населення та за згодою зборів (конференції) жителів на території його діяльності на підставі договору може наділяти орган самоорганізації населення іншими повноваженнями, які належать до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів Ради, з одночасною передачею органу самоорганізації населення додаткових коштів, а також матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень, контролює їх виконання.

3. Договір про наділення органу самоорганізації населення повноваженнями, які належать до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів Ради, затверджується рішеннями Ради і зборів (конференції) жителів за місцем проживання та підписується селищним головою і керівником відповідного органу самоорганізації населення.

4. Орган самоорганізації населення може бути достроково позбавлений повноважень, які належать до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів Ради, у випадках і в порядку, визначених законодавством та договором про наділення органу самоорганізації населення такими повноваженнями.

Стаття 24. Строк повноважень органу самоорганізації населення і його персонального складу

1. Орган самоорганізації населення створюється на необмежений строк. Рішення Ради про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення не припиняється із завершенням терміну повноважень відповідного скликання Ради.

2. Персональний склад органу самоорганізації населення обирається на строк, визначений Положенням про орган самоорганізації населення, але не може перевищувати п’ять років. Термін повноважень персонального складу органу самоорганізації населення обчислюється з дня його обрання.

Стаття 25. Прозорість діяльності та підзвітність органу самоорганізації населення

1. Орган самоорганізації населення веде діяльність відкрито, інформує жителів про своє місцезнаходження, час роботи і прийом громадян.

2. Орган самоорганізації населення не рідше одного разу на рік звітує про свою діяльність на зборах (конференції) жителів за місцем проживання, які проживають на території діяльності органу самоорганізації населення.

3. Жителі території, на якій веде діяльність орган самоорганізації населення, мають право ознайомлюватися з його рішеннями й отримувати засвідчені секретарем цього органу копії рішень, що їх ухвалив орган самоорганізації населення.

4. У частині виконання повноважень, дотримання Положення про орган самоорганізації населення і використання переданих Радою коштів та майна орган самоорганізації населення підзвітний і підконтрольний Раді.

Стаття 26. Порядок утворення, діяльності та припинення органів самоорганізації населення

1. Порядок утворення, діяльності та припинення органів самоорганізації населення визначається Законом України «Про органи самоорганізації населення», іншими законами й нормативно-правовими актами, а також рішеннями Ради.

РОЗДІЛ ІV ФОРМИ Й ПОРЯДОК УЧАСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ У ВИРІШЕННІ ПИТАНЬ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ

Стаття 27. Форми участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення

1. Формами участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення є:

1) місцевий референдум;

2) загальні збори (конференція) жителів;

3) місцева ініціатива;

4) громадські слухання;

5) публічні консультації;

6) участь жителів у консультативно-дорадчих органах, утворених при органі чи посадовій особі місцевого самоврядування;

7) участь жителів у наглядових і/або спостережних радах юридичних осіб, що перебувають у комунальній власності територіальної громади;

8) участь жителів у плануванні й розподілі коштів місцевого бюджету;

9) громадське оцінювання діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

10) інші форми участі, що не суперечать закону й передбачені рішеннями Ради.

2. Органи та посадові особи місцевого самоврядування можуть запроваджувати інші форми участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, що не суперечать закону.

3. Участь жителів у вирішенні питань місцевого значення може здійснюватися безпосередньо й/або з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, якщо інше не передбачено законом.

4. Можливість використання жителями певної форми участі у вирішенні питань місцевого значення визначається Конституцією, законами України, цим Статутом і рішеннями Ради.

Стаття 28. Місцевий референдум

1. Організація і порядок проведення місцевого референдуму визначається виключно законом України.

Стаття 29. Загальні збори (конференція) жителів

1. Загальні збори (конференція) жителів є формою участі жителів у вирішенні питань місцевого значення.

2. Загальні збори (конференція) жителів — це зібрання жителів усієї території територіальної громади або певної її частини (у межах села, селища, вулиці, площі, шляху, будинку) для обговорення проблем і ухвалення рішень з питань місцевого значення відповідно до території, на якій вони відбуваються.

3. Предметом загальних зборів (конференції) жителів можуть бути будь-які питання місцевого значення, віднесені до повноважень органів місцевого самоврядування.

4. Загальні збори (конференція) жителів можуть проводитися в змішаному форматі, який поєднує безпосередню участь (фізичну присутність учасників за місцем проведення загальних зборів (конференції) жителів) і дистанційну участь з використанням засобів відеоконференції (Zoom, Microsoft Teams, Google Meet тощо) поза межами приміщення.

5. Право голосу на загальних зборах (конференції) жителів мають жителі території, на якій вони проводяться, яким виповнилося 18 років.

6. Порядок ініціювання, організації, проведення загальних зборів (конференції) жителів визначається положенням про загальні збори (конференцію) жителів, що є невіддільним додатком до цього Статуту (додаток 1).

7. Рада розглядає рішення загальних зборів (конференції) жителів на наступній черговій сесії з обов’язковим запрошенням осіб, уповноважених загальними зборами (конференцією) жителів, з правом на виступ.

Стаття 30. Місцева ініціатива

1. Місцева ініціатива — це форма участі жителів у вирішенні питань місцевого значення шляхом ініціювання розгляду Радою будь-якого питання, віднесеного до повноважень органів місцевого самоврядування. Це можливість для жителів самостійно внести проєкт рішення чи питання на розгляд сесії Ради.

2. Місцева ініціатива розглядається на наступній черговій сесії Ради з обов’язковим запрошенням членів ініціативної групи з правом на виступ. Рада розглядає місцеву ініціативу відповідно до регламенту Ради, що визначає порядок підготовки й розгляду питань порядку денного на сесії Ради.

3. За результатами розгляду місцевої ініціативи Рада ухвалює рішення.

4. Порядок ініціювання, організації збору підписів і внесення місцевої ініціативи на розгляд Ради визначається положенням про місцеві ініціативи, що є невіддільним додатком до цього Статуту (додаток 2).

Стаття 31. Громадські слухання

1. Жителі мають право проводити громадські слухання — зустрічатися для обговорення питань з депутатами селищної Ради й посадовими особами місцевого самоврядування і заслуховувати зазначених осіб, порушувати питання та вносити пропозиції щодо вирішення питань місцевого значення.

2. Предметом громадських слухань можуть бути будь-які питання місцевого значення, віднесені до повноважень органів місцевого самоврядування.

3. Проведення громадських слухань є обов’язковим щодо:

1) прийняття і внесення змін до Статуту;

2) проєктів програмних документів (концепцій, програм, стратегій, планів), крім стратегічного плану розвитку територіальної громади та змін до нього;

3) проєкту бюджету селищної територіальної громади;

4) інших питань, визначених законом або Статутом.

4. Громадські слухання можуть проводитися в змішаному форматі, який поєднує безпосередню участь (фізичну присутність учасників за місцем проведення громадських слухань) і дистанційну участь з використанням засобів відеоконференції (Zoom, Microsoft Teams, Google Meet тощо) поза межами приміщення.

5. Пропозиції щодо вирішення питань місцевого значення, внесені за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду з ухваленням відповідного рішення органами і посадовими особами місцевого самоврядування, до компетенції яких належить порушене питання.

6. Розгляд Радою пропозицій, внесених за результатами громадських слухань, здійснюється відповідно до закону й регламенту Ради, що визначають порядок підготовки і розгляду питань порядку денного на сесії Ради. Протокол громадських слухань долучається до супровідної документації проєкту рішення Ради з питання, яке обговорювалося на громадських слуханнях, і надається для ознайомлення депутатам Ради.

7. Проводити громадські слухання в цифровому (онлайн) форматі, за допомогою мережі «Інтернет», дозволяється лише у випадку неможливості їх проведення на відкритій зустрічі та відповідно до окремого порядку, визначеного рішенням Ради.

8. Порядок ініціювання, організації, проведення громадських слухань визначається положенням про громадські слухання, що є невіддільним додатком до цього Статуту (додаток 3).

Стаття 32. Звернення жителів та електронні петиції як особлива форма колективного звернення громадян

1. Порядок звернення жителів до органів і посадових осіб місцевого самоврядування, юридичних осіб, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, визначається законами й рішеннями Ради.

2. Електронна петиція — це особлива форма колективного звернення громадян до органів місцевого самоврядування, що здійснюється через офіційний вебсайт Ради або вебсайт громадського об’єднання, на якому збираються підписи на підтримку електронної петиції, щодо будь-якого питання, віднесеного до повноважень органів місцевого самоврядування.

3. Електронна петиція розглядається з моменту збору на її підтримку не менше ніж  100 підписів громадян. Термін збору підписів не більше ніж 30 днів з дня оприлюднення петиції.

4. Електронна петиція, яка адресована Раді, розглядається Радою на наступній черговій сесії з обов’язковим запрошенням автора (ініціатора) петиції з правом на виступ. Розгляд електронної петиції здійснюється відповідно до закону, цього Статуту, регламенту Ради, що визначають порядок підготовки й розгляду питань порядку денного на сесії Ради. Електронна петиція з результатами голосування за неї долучається до супровідної документації проєкту рішення Ради й надається для ознайомлення депутатам Ради.

5. Електронна петиція підлягає обов’язковому розгляду з ухваленням відповідного рішення органами місцевого самоврядування, яким вона адресована, протягом 30-ти календарних днів з дня, коли вона набрала необхідну кількість голосів.

6. Порядок подання і розгляду електронних петицій до Ради та її виконавчих органів визначається законом, цим Статутом й окремим Положенням, яке приймається рішенням Ради.

Стаття 33. Публічні консультації

1. Жителі мають право брати участь у публічних консультаціях, які проводить Рада чи її виконавчі органи, шляхом внесення пропозицій щодо вирішення питань місцевого значення.

2. Публічна консультація — етап постановки проблеми, вирішення питання місцевого значення, під час якого Рада чи її виконавчі органи збирають, опрацьовують пропозиції заінтересованих сторін щодо предмета публічної консультації та оприлюднюють результати аналізу таких пропозицій.

3. Предмет публічної консультації — питання, що виникло в процесі здійснення місцевого самоврядування (зокрема на етапі постановки проблеми, обрання одного з альтернативних варіантів розв’язання проблеми, підготовки проєкту акта), щодо якого Рада чи її виконавчі органи пропонують заінтересованим сторонам надати свої пропозиції під час публічних консультацій.

4. Взяти участь у публічних консультаціях і подати пропозиції можуть заінтересовані сторони, зокрема громадяни України, громадські об’єднання, професійні спілки і їх об’єднання, творчі спілки і їх об’єднання, благодійні й релігійні організації, асоціації органів місцевого самоврядування, органи самоорганізації населення, непідприємницькі товариства, суб’єкти господарювання, їх об’єднання, організації роботодавців, їх об’єднання, саморегулівні організації, на які вплине ухвалення рішення, інші особи, прав, свобод, інтересів чи обов’язків яких стосується рішення, а також інші особи, які виявили бажання взяти участь у публічних консультаціях.

5. Публічні консультації проводяться у формі: електронних консультацій, адресних консультацій, публічного обговорення.

6. Публічні консультації можуть проводитися одночасно в різних формах. Форму публічних консультацій, якщо інше не визначено законодавством і цим Статутом, обирає Рада та її виконавчі органи з урахуванням зручності для заінтересованих сторін часу, місця, формату, умов участі в консультаціях, ступеню впливу проблемного питання або проєкту акта.

7. Електронні консультації є обов’язковою формою проведення публічних консультацій щодо всіх проєктів нормативно-правових актів, які ухвалюються органами і посадовими особами місцевого самоврядування.

8. Рада чи її виконавчий орган додатково до електронних консультацій проводить публічне обговорення, якщо обговорюваний проєкт нормативно-правового акта:

1) стосується делегування повноважень органів місцевого самоврядування;

2) передбачає надання пільг, переваг чи встановлення обмежень для окремих суб’єктів господарювання;

3) стосується стратегічного плану розвитку територіальної громади і змін до нього;

4) стосується символіки територіальної громади;

5) визначає критерії, відповідно до яких обов’язково утворюються наглядові ради в юридичних особах, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, й у господарських товариствах, у статутному капіталі яких більш як 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді. За рішенням Ради чи виконавчого органу Ради можуть проводитися публічні обговорення і з інших питань.

9. Для публічних консультацій використовується офіційний вебсайт Ради, а також, за потреби, інші онлайн-сервіси, що визначені рішенням Ради.

10. Порядок організації, проведення і врахування результатів публічних консультацій Радою та її виконавчими органами визначається законом, цим Статутом та окремим Положенням, яке затверджується рішенням Ради.

Стаття 34. Участь жителів у консультативно-дорадчих органах, утворених при органах і посадових особах місцевого самоврядування

1. Жителі, інститути громадянського суспільства, які здійснюють свою діяльність на території територіальної громади, можуть входити до складу й/або брати участь у роботі консультативно-дорадчих органів (у разі їх утворення) при органах і/або посадових особах місцевого самоврядування з метою підготовки пропозицій щодо вдосконалення їхньої роботи, участі в розробленні проєктів актів, розв’язання інших питань, віднесених до повноважень зазначених органів і/або посадових осіб.

2. До складу консультативно-дорадчих органах можуть входити посадові особи місцевого самоврядування і представники експертних середовищ, наукових кіл, бізнесу, профільних громадських об’єднань, міжнародних організацій, медіа.

3. Засідання консультативно-дорадчих органів можуть проводитися в режимі відеоконференції.

4. За ініціативою жителів, інститутів громадянського суспільства, органи й посадові особи місцевого самоврядування створюють тематичні ради.

5. Завдання, склад та організація роботи консультативно-дорадчих органів при органах та/або посадових особах місцевого самоврядування визначається рішенням органу чи посадовою особою, при якому він утворений. Інформація щодо порядку денного, дати, місця та часу проведення засідання консультативно-дорадчого органу, а також рішення, прийняті за підсумками засідання, розміщуються на офіційному вебсайті Ради.

Стаття 35. Участь жителів у наглядових радах юридичних осіб, що перебувають у комунальній власності територіальної громади

1. Жителі мають право брати участь у роботі наглядових рад юридичних осіб, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, з метою забезпечення прозорості й ефективності їхньої роботи, здійснення контролю за ухваленням рішень щодо діяльності цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, брати участь в управлінні її діяльністю.

2. Порядок участі у відповідних наглядових радах визначається нормами відповідного законодавства України й рішеннями Ради.

Стаття 36. Участь жителів у плануванні й розподілі коштів місцевого бюджету

1. Жителі мають право брати участь у плануванні й розподілі коштів місцевого бюджету шляхом внесення відповідних пропозицій. Органи місцевого самоврядування сприяють залученню жителів до процесу складання, розгляду, виконання місцевого бюджету і звітування про його виконання.

2. Форми й порядок внесення пропозицій жителями щодо планування і розподілу коштів місцевого бюджету визначаються рішенням Ради або Статутом територіальної громади.

3. Жителі можуть вносити пропозиції щодо планування і розподілу коштів місцевого бюджету безпосередньо й/або з використанням інформаційно-комунікаційних технологій у таких формах участі у вирішенні питань місцевого значення:

1) під час проведення громадських слухань;

2) у порядку місцевої ініціативи;

3) у формі електронної петиції;

4) на загальних зборах (конференції) жителів;

5) участь у роботі в консультаційно-дорадчих органах;

6) під час проведення публічних консультацій;

7) подання проєкту до громадського бюджету територіальної громади;

8) у межах бюджетного регламенту;

9) тощо.

4. Рада та її виконавчі органи беруть до уваги пропозиції жителів щодо планування і розподілу коштів місцевого бюджету.

5. Громадський бюджет територіальної громади* (далі — громадський бюджет) є однією з форм участі жителів у розподілі коштів місцевого бюджету, метою якої є стимулювання громадської активності, сприяння розвитку місцевого самоврядування і реалізація ініціатив жителів. Громадський бюджет реалізується шляхом проведення конкурсу, який фінансується коштом місцевого бюджету. Під час конкурсу жителі готують і подають проєкти, які спрямовані на покращення життя територіальної громади, а також голосують за них. Проєкти жителів, що стали переможцями за результатами голосування, реалізують органи місцевого самоврядування спільно з авторами проєктів. Така форма участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення дає жителям змогу безпосередньо впливати на розподіл місцевого бюджету через ухвалення рішень щодо фінансування певних ініціатив територіальної громади. Порядок проведення конкурсу визначається окремим Положенням, яке ухвалюється рішенням Ради.

6. Шкільний громадський бюджет є однією з форм участі жителів у розподілі коштів місцевого бюджету з метою створення додаткових умов для якісної неформальної освіти учнів закладів загальної середньої освіти, самореалізації і розвитку потенціалу учнівської молоді, їх участі в суспільному житті територіальної громади й розподілі коштів місцевого бюджету. Шкільний громадський бюджет реалізується шляхом проведення конкурсу на рівні закладів загальної середньої освіти, під час якого учні готують і подають проєкти, спрямовані на покращення освітнього процесу й позашкільного часу на базі закладу освіти, а також голосують за них. Проєкти-переможці реалізуються за участю їхніх авторів. Порядок проведення шкільного громадського бюджету визначається окремим Положенням, яке ухвалюється рішенням Ради.

РОЗДІЛ VІ. УЧАСТЬ МОЛОДІ В МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ

Стаття 37. Участь молоді в місцевому самоврядуванні

1. Молодь - молоді особи - особи віком від 14 до 35 років включно, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

2. Основними завданнями органів місцевого самоврядування в реалізації права молоді на участь у місцевому самоврядуванні є:

1) створення умов для залучення молоді до громадського, політичного, соціально економічного, культурного життя територіальної громади, популяризація ролі й важливості участі молоді в процесі ухвалення рішень;

2) підтримка молоді в реалізації її соціально-економічного потенціалу, питань професійного розвитку, працевлаштування, задоволення освітніх, медичних, культурних та інших потреб;

3) формування громадянської, національної і культурної ідентичності української молоді;

4) сприяння інституційному розвитку молодіжних і дитячих громадських об’єднань, молодіжних центрів, посилення їхньої ролі в процесі соціалізації молоді;

5) розвиток молодіжної інфраструктури,

6) розвиток громадянської освіти дітей і молоді для всіх суспільних груп, зокрема осіб з інвалідністю.

3. Органи й посадові особи місцевого самоврядування визначають форми та порядок залучення молоді до вирішення питань місцевого значення.

4. Жителі, яким виповнилося 14 років, мають право ініціювати й долучатися до форм участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, як-от місцева ініціатива, громадські слухання, публічні консультації, консультативно-дорадчий орган при органі й/або посадовій особі місцевого самоврядування, електронні петиції і в інших формах участі, що не суперечать закону.

5. Участь молоді у вирішенні питань місцевого значення забезпечується залученням і розглядом їхніх пропозиції під час прийняття актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Органи й посадові особи місцевого самоврядування інформують молодь про результати розгляду порушеного ними питання або наданих пропозицій та отримує роз’яснення щодо можливості їх врахування.

6. Залучення молоді до вирішення питань місцевого значення здійснюється через такі форми, як молодіжні ради, студентське й учнівське самоврядування, залучення молоді до участі в плануванні та розподілі коштів бюджету територіальної громади, молодіжні центри й простори, шкільний громадський бюджет, проведення консультацій, залучення до реалізації проєктів, спрямованих на розвиток територіальної громади, тощо.

Стаття 38. Механізми участі молоді в місцевому самоврядуванні

1. Участь молоді в місцевому самоврядуванні забезпечується розглядом позиції молоді під час прийняття актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування, а також залученням молоді до реалізації ухвалених рішень.

2. Механізми й інструменти участі молоді в місцевому самоврядуванні:

1) інформування про рішення та дії органів і посадових осіб місцевого самоврядування, що стосуються молоді, шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Ради, через медіа, соціальні мережі й за допомогою інших доступних засобів і методів комунікації (у порядку, передбаченому частиною п’ятою статті 74 цього Статуту);

2) проведення консультацій, зокрема електронних, іншими заінтересованими сторонами, проведення опитувань молоді тощо;

3) налагодження діалогу з молоддю за допомогою підтримки молодіжних ініціатив, утворення молодіжних рад, призначення радників з питань молоді, проведення громадських слухань, публічних обговорень, створення робочих груп із залученням суб’єктів молодіжної роботи під час розгляду питань, що їх стосуються, і молодіжної політики;

4) забезпечення представництва молоді в складі консультативно-дорадчих органів, що утворюються при органах і посадових особах місцевого самоврядування з питань, що їх стосуються, і молодіжної політики.

3. Селищний голова й керівники виконавчих органів Ради можуть призначати радника з питань молоді на громадських чи інших засадах.

 Стаття 39. Молодіжна рада

1. Молодіжна рада — це молодіжний консультативно-дорадчий орган, що може утворюватися при органах і посадових особах місцевого самоврядування задля залучення молоді до вирішення питань місцевого значення.

2. Орган, при якому утворюється молодіжна рада, затверджує положення про молодіжну раду і здійснює організаційно-методичне забезпечення її діяльності.

3. Молодіжна рада:

1) сприяє реалізації права молоді на участь у життєдіяльності територіальної громади;

2) надає органам і посадовим особам місцевого самоврядування пропозиції щодо організації консультацій з молоддю;

3) надає пропозиції, висновки, рекомендації щодо питань, що стосуються молоді, і вправі ініціювати розгляд питань Радою, її виконавчими органами та Нижньосірогозьким селищним головою;

4) розробляє спільно з молодіжними, дитячими громадськими об’єднаннями й іншими суб’єктами, що здійснюють молодіжну роботу, пропозиції щодо пріоритетів розвитку у сфері молодіжної політики;

5) здійснює моніторинг і оцінку ефективності розвитку у сфері молодіжної політики;

6) бере участь у розробленні проєктів нормативно-правових актів, спрямованих на розвиток у сфері молодіжної політики;

7) вивчає стан виконання законів України, інших нормативно-правових актів, що стосуються молоді;

8) виконує інші завдання, визначені положенням про молодіжну раду.

4. Молодіжна рада діє на засадах добровільності, відкритості, прозорості та звітує перед громадськістю про свою діяльність відповідно до затвердженого Положення.

Стаття 40. Роль Ради, її виконавчих органів і селищного  голови у сфері молодіжної політики

1. Рада, її виконавчі органи й селищний голова в межах своїх повноважень:

1) розробляють і реалізують місцеву цільову програму щодо підтримки й розвитку молоді та молодіжної політики з урахуванням положень Національної молодіжної стратегії, місцевих потреб і запитів молоді, оцінюють ефективність їх реалізації;

2) передбачають у профільній програмі щодо підтримки і розвитку молоді й молодіжної політики підготовку та підвищення кваліфікації молодіжних працівників;

3) забезпечують формування, оптимізацію і розвиток молодіжної інфраструктури;

4) сприяють створенню і діяльності молодіжних центрів, забезпечують діяльність молодіжних центрів комунальної форми власності, інших установ, що забезпечують соціальний захист, самореалізацію та розвиток потенціалу молоді;

5) надають усебічну підтримку установам та організаціям, що опікуються підготовкою і підвищенням кваліфікації молодіжних працівників, членів молодіжних та дитячих громадських об’єднань;

6) сприяють діяльності молодіжних і дитячих громадських об’єднань, інших суб’єктів молодіжної роботи;

7) сприяють створенню молодіжних рад, інших консультативно-дорадчих і робочих органів для забезпечення участі молоді в розвитку молодіжної політики, розв’язують інші питання, що стосуються молоді;

8) розробляють місцеві фінансово-кредитні механізми забезпечення економічної доступності житла для молодих сімей і молодих осіб;

9) можуть надавати гранти (фізичним особам, фізичним особам - підприємцям, юридичним особам, що здійснюють молодіжну роботу), ініціювати встановлення премій, стипендій, інших заохочувальних відзнак для відзначення, підтримки, самореалізації молоді та розвитку її потенціалу;

10) здійснюють інші повноваження, визначені законом.

Стаття 41. Молодіжні центри і простори

1. На території територіальної громади створюються молодіжні центри й простори. Вони утворюються і діють з метою забезпечення рівного доступу молоді, зокрема з маломобільних груп населення, до послуг, що надаються молодіжними центрами, а також задля раціонального й ефективного використання ресурсів, впорядкування і розвитку мережі місцевих молодіжних центрів та просторів, загальної координації їхньої діяльності, розвитку й підтримки молодіжних ініціатив.

2. Молодіжні центри комунальної форми власності можуть утворюватися і діяти на базі закладів освіти, культури, спортивного профілю, охорони здоров’я, соціального захисту тощо.

3. Молодіжна робота здійснюється з урахуванням специфіки роботи закладу й може включати надання послуг з неформальної освіти, культурного розвитку, донесення до дітей і молоді інформації про необхідність збереження здоров’я, популяризації здорового способу життя, проведення активного та змістовного дозвілля, розвитку вуличних культур.

4. Молодіжні центри сприяють соціальному й індивідуальному розвитку дітей і молоді на засадах залучення до ухвалення рішень та інтеграції в життя територіальної громади, забезпечують розвиток громадянської та неформальної освіти, запроваджують інші форми змістовного дозвілля дітей і молоді, здійснюють методичне та інформаційне забезпечення діяльності молодіжних та дитячих громадських об’єднань й інших суб’єктів молодіжної роботи.

5. Порядок функціонування молодіжного простору визначається власником (балансоутримувачем, розпорядником) будівель, споруд, інших приміщень чи земельних ділянок, на базі яких організовано молодіжний простір, і відповідно до прийнятих стандартів роботи молодіжних просторів.

 Стаття 42. Підтримка обдарованої молоді

1. Обдарованій молоді Рада та її виконавчі органи надає всебічну підтримку з метою реалізації соціально значущих проєктів у соціальній і гуманітарній сферах у порядку, визначеному законодавством. А також сприяє проведенню регіональних та місцевих конкурсів, виставок, фестивалів, концертів, наукових конференцій тощо, щоб виявити, підтримати й поширити творчі досягнення молоді.

2. Рада та її виконавчі органи можуть встановлювати для молоді спеціальні гранти, стипендії, стажування в органах місцевого самоврядування тощо.

РОЗДІЛ VII. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ І ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ З ОБ’ЄДНАННЯМИ ГРОМАДЯН ТА ІНШИМИ СУБ’ЄКТАМИ

Стаття 43. Взаємовідносини органів і посадових осіб місцевого самоврядування з об’єднаннями громадян та іншими суб’єктами

1. Взаємовідносини органів і посадових осіб місцевого самоврядування з інститутами громадянського суспільства, зокрема громадськими об’єднаннями, релігійними, благодійними організаціями, творчими спілками, професійними спілками та їх об’єднаннями, асоціаціями, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями, органами самоорганізації населення, недержавними медіа, що легалізовані відповідно до законодавства, здійснюються через:

1) залучення їх до участі у вирішенні питань місцевого значення, а саме проведення публічних консультації, включення їх представників до складу консультативно-дорадчих органів та наглядових рад, розгляду електронних петицій, врахування висновків та пропозицій, поданих за результатами громадського оцінювання діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, інших форм участі;

2) неупереджену й однакову підтримку законної діяльності об’єднань громадян та інших суб’єктів, що зареєстровані й/або діють у межах територіальної громади;

3) запрошення на сесію Ради та засідання її виконавчого комітету у разі розгляду питань, у сфері їх діяльності;

5) залучення їхніх представників як експертів до розробки проєктів рішень Ради та її виконавчого комітету;

6) залучення до процесу підготовки проєкту бюджету селищної територіальної громади;

7) контроль за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування, юридичних осіб, що перебувають у комунальній власності територіальної громади;

8) підтримку проєктів інститутів громадянського суспільства, які вони реалізовують на території територіальної громади;

9) надання пільги в оренді комунальної власності інститутам громадянського суспільства для здійснення їх статутної діяльності;

10) іншими шляхами, що передбачені законами, цим Статутом та рішеннями Ради.

Стаття 44. Взаємовідносини територіальної громади з іншими територіальними громадами

1. Взаємовідносини територіальної громади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування з іншими територіальними громадами, їхніми органами і посадовими особами здійснюються на принципах добросусідства, партнерства та взаємної вигоди.

2. Задля налагодження взаємовідносин і реалізації спільних проєктів територіальна громада може укладати відповідні договори з іншими територіальними громадами.

3. Органи й посадові особи місцевого самоврядування дбають про збереження довкілля і роблять необхідні кроки для узгодження з сусідніми територіальними громадами питань щодо використання земель і природних ресурсів, допомагають фізичним та юридичним особам, що користуються ресурсами територіальної громади й сусідніх територіальних громад у розв’язанні питань з органами місцевого самоврядування таких територіальних громад.

4. Рада може ініціювати створення координаційного органу з питань добросусідства разом із радами сусідніх територіальних громад.

5. Територіальна громада може об’єднуватися з іншими територіальними громадами в порядку, визначеному законом.

Стаття 45. Участь в асоційованих організаціях і міжнародна співпраця

1. Рада з метою ефективнішого здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальної громади може входити до складу асоціацій органів місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про асоціації органів місцевого самоврядування».

2. Рада, її виконавчі органи й посадові особи в інтересах територіальної громади можуть брати участь у міжнародному територіальному співробітництві та співробітництві територіальних громад, організовувати співробітництво з міжнародними організаціями в різних сферах суспільного життя.

3. Співпраця Ради з іншими асоціаціями органів місцевого самоврядування і їх добровільними об’єднаннями, міжнародними організаціями тощо реалізується через обмін офіційними делегаціями, проведення спільних заходів, реалізацію спільних проєктів, а також іншими, передбаченими актами законодавства України, способами.