Нижньосірогозька селищна територіальна громада
Генічеський район, Херсонська область

Сім’я — це турбота, підтримка, безумовне прийняття. А ще — сили разом долати життєві випробування та дарувати тепло один одному й іншим.

Дата: 15.05.2024 18:15
Кількість переглядів: 20

Фото без опису

Безліч історій про силу українських родин вражають і надихають. Сьогодні, у Міжнародний день сім’ї, ми хочемо поділитися трьома такими розповідями, при цьому знаючи: у кожної сім’ї є власна щемка історія.

У вчителя Олега Михайлева з Харківщини напередодні повномасштабного вторгнення від ковіду померла дружина. Чоловік залишився сам з чотирма дітьми. Найменшому синові було менше року.

Донька-першокласниця вимушена була піти до школи в окупації. Перший дзвоник таємно відсвяткували на подвір’ї вчительки. Як і інші діти в той день, під кофтою дівчинка ховала вишиванку.

Протягом усієї окупації тато робив усе можливе, аби діти отримували необхідне. А ще — відчували Україну.

Каріна і Сергій нещодавно відсвяткували перший ювілей своєї сім’ї. У них є донька, але зараз вона живе з бабусею. Подружжя — офіцери Збройних Сил України.

Довгий час Каріна з Сергієм служили в різних частинах далеко одне від одного. З народженням малої Каріна пішла зі служби. А з початком великої війни — відновилась.

Найзаповітніша мрія Сергія і Каріни — вигнати окупантів, зібратися за великим сімейним столом і сказати один одному: “Нарешті ми разом”.

В сім’ї Надії і Олександра Степанюків десятеро дітей. Усі усиновлені, але батьки вважають кожного своїм, рідним. Один з найстарших синів зараз боронить Україну від окупантів. А ще родина — патронатна. На тимчасове виховання до Надії і Олександра потрапляють діти, чиї біологічні родини опинилися в складних життєвих обставинах і не можуть піклуватися про дітей.

“І ніби вже нас і багато було, але я загорілася усиновленням. Були в нас кімнати порожні. І коли ми прийшли в службу у справах дітей, нам розказали про патронат. Я приїхала до чоловіка, розказала йому. Він каже: “А ми так зможемо?””, — згадує Надія про те, як вона стала патронатною вихователькою.

Завдяки патронатній сім’ї Надії і Олександра діти їхньої громади убезпечені від дитбудинку. А тепла в цій великій родині вистачає на всіх.

Сьогодні, у День сім’ї, ми хочемо побажати українським родинам, щоб на шляху було більше світлих моментів. Надихаємось вами і дякуємо за вашу силу.

_____

Історії: Суспільне, Українська правда, Волинські новини.

Міністерство соціальної політики України 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь