Не усі ми вміємо допомогти близьким у втраті. Зіткнутися зі смертю, особливо під час війни, рано чи пізно доводиться кожному. І от тоді наче інтуїтивно правильна поведінка, звичні фрази підтримки – виявляються «ведмежими» послугами.
Давайте перевіримо 
Чи думали ви колись, що питання про людину, яка загинула, роблять її близьким боляче? Чи вирішували про всяк випадок не говорити взагалі нічого та «турботливо» віддалялися?
Знайте, що так ви робили людині, яка вже переживає втрату, ще гірше. Бо одночасно позбавляли соціальної взаємодії та лишали з бідою сам на сам. У вашого друга, знайомого, колеги виникало природнє нерозуміння: «Що відбувається? Чому від мене всі відвернулися?».
Комунікувати обов’язково треба. Тільки знати, як робити це правильно і як не нашкодити.
Рекомендації підготовлено на основі прямого ефіру з психологинею Наталія Умеренкова на сторінці Координаційний центр КМУ / Mental Health UA у межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я, яка впроваджується за ініціативою першої леді Олена Зеленська.
Більше рекомендацій щодо взаємодії з людиною, яка переживає втрату – у довіднику «Базові навички турботи про себе та інших», підготовленому Ти як? спільно з World Health Organization Ukraine 
https://bit.ly/3wCBxdp
