Таємна спецділянка НКВС УРСР у Биківні – один із найсекретніших об’єктів СРСР, на території якого упродовж 1937-1941 років відбувались таємні поховання жертв масових політичних репресій, розстріляних у київських в’язницях.
Нині українці відзначають День пам’яті жертв політичних репресій, вшановуючи усіх постраждалих від комуністичного тоталітарного режиму. У Києві одне із місць масових поховань таких жертв – був Биківнянський ліс.
Таємна спецділянка НКВС УРСР у Биківні – один із найсекретніших об’єктів СРСР, на території якого упродовж 1937-1941 років відбувались таємні поховання жертв масових політичних репресій, розстріляних у київських в’язницях. Офіційно створена 20 березня 1937 року після рішення Президії Київської міської ради про відвід та відмежування земельної ділянки «для спецпотреб» у 19, 20 кварталах Биківнянського лісу.
Фактична площа «об’єкту» складала 5,3 гектара. Територію обгородили високим суцільним дерев’яним парканом, за яким збудували спостережну вежу та будинок, встановили цілодобову озброєну охорону. Від Чернігівського шосе проклали кілька під’їзних доріг. Вантажівки ГАЗ-АА (у народі – «полуторки») ночами привозили тіла розстріляних на територію спецділянки. У заздалегідь підготовлені ями скидали навалом тіла жертв, які присипались вапном та засипались ґрунтом.
Початок функціонування спецділянки, вірогідно, збігатися з введенням у дію оперативного наказу НКВС СРСР № 00447 «Про репресування колишнії куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів» від 30.07.1937 р., з яким пов’язують розгортання в СРСР Великого терору.
Особливістю цього періоду було планування кількості розстріляних осіб, арешти яких проводились згідно з визначеними категоріями. Реалізація цього та наступних оперативних наказів НКВС СРСР про проведення так званих «спецоперацій за національними лініями» призвела до значного збільшення кількості розстріляних, а таємний характер репресій цього періоду (1937 – 1938 рр.) передбачав втаємничення місця їх поховання.
Як свідчать архівні документи, Биківнянський ліс як об’єкт «спеціального призначення» – місце таємних поховань – використовувався органами НКВС УРСР упродовж 1937 – 1941 років.
Експерти, що досліджували останки жертв, свідчать про те, що більшість із них загинули від пострілу в потилицю або основу черепа, рідше – у скроню. Тіла людей закопували завжди в одязі, разом із речами, документами, дрібними грошима, які були при них, і неодмінно засипались вапном.
Рішення про розстріли ухвалювали передовсім позасудові органи: «трійка» при Київському облуправлінні НКВС УРСР та «вища двійка» (т.зв. «московська двійка»). Під час реабілітаційних процесів у 1950-х – 1960-х рр. та наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр. більшість розстріляних осіб із Биківнянського мартиролога були реабілітовані за відсутністю складу злочину.
Биківнянські могили – братські, але не безіменні. Пропонуємо вашій увазі історії людей, які спочивають у Биківнянському лісі.
Ілюстрації створені Національний Історико-Меморіальний заповідник "Биківнянські могили"
Український інститут національної пам'яті
