Розширюючи обрій мислення ми захищаємо себе від розпачу.
Вимушене переміщення подібне до операції без наркозу: біль, побутові тяготи, душевні муки. Мільйони людей зіткнулися з поневіряннями, викликаними міграцією, тому науковці розробили поради, які можуть полегшити життя переселенців. Розгляньмо деякі з них.
Психологи стверджують, що на швидкість адаптації впливає рівень очікувань: чим менше надій покладають люди на нове місце, тим краще пристосовуються.
Тож правило перше: не чекаймо занадто багато від нового оточення. Великі надії загрожують жорстокими розчаруваннями й часто стають причиною нервових зривів.
Ще одну проблему вчені вбачають у небажанні переселенців налагоджувати нове життя через те, що «ось-ось треба буде повертатися додому». Проте, не все залежить від нас, а перетворювати життя на безперервне очікування «на низькому старті» - значить, прирікати себе на щоденний розпач.
Правило друге: не треба жити на виплат. Мужність, сумирність, свідоме прийняття нових обставин, саморегуляція, тобто самопоміч, сприятимуть не лише адаптації, а й особистому щастю.
Дослідники виявили залежність між рівнем освіти та швидкістю адаптації: чим освіченіша людина, тим швидше вона пристосовується до нового місця.
Правило третє: навчайтеся. Це доречно у будь-якому віці та за будь-яких обставин. Навчайтеся у всіх: у старих друзів та нових знайомих, у переселенців та місцевих жителів.
Розширюючи обрій мислення ми захищаємо себе від розпачу.
