З початку війни ми чули чимало історій, про чоловіків, які повернулися з-за кордону, щоб стати на захист Батьківщини. Позивний сьогоднішньої героїні – "Біла" і останні 6 років до війни вона жила і працювала за кордоном

Дата: 15.07.2024 12:21

Кількість переглядів: 52

І хоч напередодні війни вона повернулася в Україну по особистим питанням, з початком широкомасштабної "Біла" вже нікуди не збиралася виїжджати:

Думки, щоб повернутись додому, якщо почнеться широкомасштабна війна і стати в стрій у мене з’явилися ще у 2014 році. Ще тоді я почала дізнаватися як жінці потрапити в армію і стикнулася з великою кількістю перешкод

Коли війна застала "Білу" в Києві, вона сприйняла це досить символічно:

24 лютого я була в Києві, куди повернулася на пару днів. Прокинулася у той день від купи пропущених дзвінків від подруг з Польщі і мені все стало зрозуміло. Першим, майже відразу, мобілізувався мій брат, а вже за кілька днів і я. Іншого шляху для себе я на той момент не бачила взагалі

Найсильнішим враженням для «Білої» на початку її приходу в армію стала злагодженість і "єдиноспрямованість" усіх разом і кожного на своєму місці:

На початку війни складалося враження, що ми усі готувалися до цього: всі працювали злагоджено, як єдиний механізм, один одного підтримували, всі намагалися бути максимально корисними і кожен знав, що йому робити. Ми перші ночі ночували у розтрощеному торгівельному центрі і я ніколи не забуду, як побратими ділилися теплим одягом, бо тоді ще ніхто нічого не мав, підтримували один одного, ділили харчі, хоча не знали, коли нам привезуть наступну "пайку"

Свій позивний "Біла" отримала за довгу білу косу. Розповідає з посмішкою, що тепер про біле довге волосся нагадує тільки її позивний:

Косу довелося зістригти самій, не рівно, похапцем, трохи на емоціях, але на війні з довгим білим волоссям було дуже важко

У перший рік війни «Біла» на рівні з чоловіками чергувала на блок-постах, ходила в наряди, копала бліндажі та траншеї, і запевняє, що не вбачає у цьому нічого героїчного:

На той момент я бачила на власні очі, що будь-який вклад у загальну справу – є дуже важливим, але разом з тим розуміла, що треба шукати свою нішу, що бути саме там, де мої знання та вміння найбільш потрібні

Сьогодні "Біла" - старший солдат, сапер саперного взводу 251 об ТрО ЗСУ 241 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ Регіональне управління Сил ТрО “Північ” Збройних Сил України І щоб запобігти упередженим усмішкам, відразу зазначимо, так, вона не закладає мінно-вибухові прилади на лінії зіткнення, але саме вона акумулює всю інформацію про мінні загородження, мінні поля та мінно-вибухове обладнання в усій зоні відповідальності батальйону:

Зараз ми щоденно готуємо карти мінних полів, опрацьовуємо формуляри щодо мінно-вибухових загороджень у зоні діяльності батальйону і це велика відповідальність, бо з одного боку це напряму впливає на виконання бойових завдань підрозділом, з іншого – від цього залежить безпека кожного нашого бійця

Сьогодні "Біла" з легкістю вступає в дискусії щодо різновидів мінно-вибухових пристроїв, постійно вдосконалює свої знання та не нехтує навчаннями на полігонах. Головною мотивацією для "Білої" є люди:

Коли я бачу самовідданість побратимів, при всіх навантаженнях та хронічній втомі, я розумію, що я тим паче не маю права здатися

Після війни "Біла" все ж планує повернутися за кордон:

У мене там все ж таки налагоджене життя, мої друзі, близькі, сім’я. Я точно буду продовжувати працювати для України, для її людей, але хотіла б це вже робити не у військовій, а гуманітарній сфері