Символ незламності: ключові моменти синьо-жовтого прапора у XX столітті
Синьо-жовтий прапор є потужним символом незламності українського духу, особливо в умовах XX століття, коли боротьба за національну ідентичність і свободу набрала особливого значення.
Один з найяскравіших моментів відбувся 1 травня 1966 року, коли студенти Київського інституту народного господарства Георгій Москаленко та Віктор Кукса підняли синьо-жовтий прапор над будівлею, замість червоного, який був символом радянської влади. Цей акт непокори став важливим жестом боротьби за національну ідентичність у часи репресій. Обидва сміливці були затримані і засуджені, але їхній вчинок став символом стійкості та рішучості українського народу.
Ще однією знаковою подією стала акція 22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопільщині. Володимир Мармус разом із вісьмома товаришами вивісив чотири синьо-жовтих прапори, намагаючись привернути увагу до прав українського народу. Незважаючи на небезпеку, ці герої ризикували всім, щоб показати, що український дух ніколи не буде зломленим.
Після десятиліть боротьби, 4 вересня 1991 року, синьо-жовтий прапор отримав офіційний статус як національний символ України. Після проголошення незалежності, прапор став важливою частиною новітньої історії України, супроводжуючи націю в ключових моментах: від підкорення Евересту до космічних місій і миротворчих операцій. Цей прапор не лише представляє нашу державність, а й є символом єдності та незламності українців.
