1 листопада 1991 року Верховна Рада затвердила концепцію переходу української економіки з планової на ринкову, що передбачало введення нової грошової системи.
Після проголошення Незалежності перед Україною постало завдання створення власної національної валюти як ключової умови політичної та економічної незалежності держави. 1 листопада 1991 року Верховна Рада затвердила концепцію переходу української економіки з планової на ринкову, що передбачало введення нової грошової системи.
У період після проголошення незалежності в обігу залишалися радянські рублі, друк яких залежав від Росії. Необхідність створення власної валюти також підкріплювалась запланованою на січень 1992 року лібералізацією цін. Втім, розв'язання питання створення національної грошової системи ускладнювалось розривом економічних зв'язків, яке супроводжувалось все більшим спадом виробництва, зростанням інфляційних процесів і початком глибокої фінансової кризи.
Тому було прийнято рішення ввести в обіг в січні 1992 року тимчасову валюту — купонокарбованець, використовувати яку планувалось протягом всього декількох місяців. Однак її використання дещо затягнулось — до 1996 року. Український карбованець (альтернативна назва купонокарбованців) став єдиним засобом платежу в Україні з 12 листопада 1992 року.
Тоді ж, в 1992 році вже розпочалась робота над створенням повноцінної національної валюти, яку прийнято було назвати гривнею. Тоді ж почалась робота над її дизайном, до чого були залучені художники Василь Лопата і Борис Максимов.
Надалі в Україні продовжувались економічні стреси, зокрема різке зростання інфляції та швидке знецінення українського карбованця, починаючи з другої половини 1992 року. Купони номіналами від 1 до 100 карбованців не могли забезпечити в повному обсязі потреби економіки в готівці. З урахуванням цього Нацбанк ухвалив рішення про введення в обіг нових, вищих номіналів купонів замість вилучених з обігу дрібних номіналів. Втрата вартості купонокарбованців продовжувалась до самого 1996 року.
28 червня 1996 року Верховна Рада України ухвалила прийняття української конституції. Стаття 99 наголошує:
“Грошовою одиницею України є гривня.
Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.”
Вже 25 серпня Президент України Леонід Кучма підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», відповідно до якого вводилася в обіг гривня — національна валюта України та її сота частина — копійка.
Від 2 вересня 1996 НБУ випустив в обіг банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень і розмінну монету номіналом 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок та припинив емісію (випуск) українських карбованців, які підлягали обміну на гривні за курсом: 100 000 крб. = 1 грн.
Україна не мала власного друкарського обладнання, тому гривню друкували за кордоном. Доставлення валюти відбувалося з Канади та Великої Британії в режимі державної таємниці — залучені були спеціалісти СБУ, а сама операція мала назву “Щит України”.
Перші банкноти гривні мали зовсім інший вигляд та інші зображення. На 10 гривневих купюрах помилково був зображений не Іван Мазепа, а Пилип Орлик. На купюрі номіналом в 1 гривню було зображено руїни Херсонесу, які залишалися на банкноті до 2004 року. Тоді його замінили на зображення Володимирового града в Києві, оскільки руїни на національній валюті вважалися поганим символом. Втім, згадують і можливі політичні мотиви цього рішення.
Реформа була проведена всього за 2 тижні: з 2 до 16 вересня 1996 року. Після цього обіг українського карбованця припинявся, і з того дня єдиним законним засобом платежу на території України є гривня.
Українська гривня стала символом та практичною демонстрацією незалежності України, а її дизайн — важливим інструментом збереження та промоції культури та національної пам’яті. Сама ж реформа 1996 року стала однією з найбільш успішних в історії сучасної України, яка суттєво уповільнила інфляцію, стабілізувала економіку та збалансувала валюту.
Український інститут національної пам'яті
