За даними порталу «Діти війни — понад 1736 українських дітей зазнали поранень внаслідок війни.
За даними порталу «Діти війни, створеного за ініціативи Радниці-уповноваженої Президента України з прав дитини та дитячої реабілітаці, — понад 1736 українських дітей зазнали поранень внаслідок війни. І це лише ті випадки, які вдалося зафіксувати.
Часто, щоб допомогти дитині впоратися, потрібно спершу загоїти не лише фізичні ушкодження, а й психологічні травми. Бо іноді травма — це буквально вчитися жити наново.
Тому від налаштованості та настрою батьків великою мірою залежить те, як дитина сприйме зміни у стані свого здоров’я, її налаштованість та ефективність лікування й реабілітації.
Основні поради:
Перш за все — важливо першочергово впоратися зі своїм психологічним станом та емоціями. Варто зрозуміти, що ви абсолютно не винні у тому, що сталося. Ви не самотні — бо є фахівці, зокрема психологи медичних закладів, партнерських організацій, які допоможуть вам впоратися.
1. Завжди підтримуйте свою дитину. Нагадуйте, що вона може завжди ділитися з вами своїми думками й почуттями, обговорювати будь-які питання.
2. Розмовляйте спокійно та щиро. Чесність формує довіру. Розкажіть дитині про стан та зміни її здоров’я, і вона довірятиме вам та лікарям. Діти, яким не пояснюють, що й чому відбувається, більш боязкі, а їхні думки та фантазії — про найгірше.
3. Дозуйте інформацію. Допоможіть дитині зрозуміти основні факти про стан її здоров’я та про зміни, які з ним пов’язані, про процес лікування та реабілітації.
4. Підготуйте дитину до змін. Незалежно від віку втрата здоров’я суттєво впливає не тільки на життя постраждалої дитини, а й на життя батьків та інших людей з її оточення. Якщо дитина втратила кінцівку (руку, ногу) або можливість самостійно пересуватися, важливо говорити з нею про зміни та потреби внаслідок цього (користуватися милицями, візком, протезом тощо).
5. Обговорюйте разом думки та почуття. Батьки в силу різних обставин можуть применшувати або ігнорувати зміни здоров’я дитини, намагаючись зосередитись на інших. Підтримуйте постійний контакт з дитиною. Знайдіть способи відволікання від ситуації, що сталася.
6. Підтримуйте коло спілкування дитини. Подбайте про те, щоб вона залишалася на зв’язку з друзями та однолітками (смс, чати, відео, дзвінки тощо). Коли дитина буде готова прийняти гостей, друзі зможуть її відвідати.
7. Розкажіть дитині, як інші люди можуть реагувати на зміни в її здоров’ї. Поговоріть відверто про вірогідні реакції. Навчіть дитину способів ігнорування чи реагування. Скажіть, що завжди готові обговорити те, що її непокоїть, і порадити, як впоратися з певною ситуацією.
8. Навчіть дитину сприймати власну унікальність. Зосередьтеся на її сильних сторонах. Це зміцнить внутрішній стан дитини та додасть їй упевненості. Нагадайте, що фізично та емоційно усі люди різні, мають свої унікальні особливості та здібності. Бути іншим — нормально.
9. Досліджуйте нові види діяльності. Допоможіть дитині, на скільки це можливо, зберегти звичний для неї спосіб життя. Багато видів діяльності доведеться змінити, тому досліджуйте нові. Заохочуйте дитину до експериментів, залучайте до занять за здібностями чи інтересами. Хваліть за зусилля, а не за результат. Наголошуйте на тому, що дитина спроможна зробити. Будьте упевнені, що спільно з дитиною неодмінно знайдете інтереси, про які навіть не здогадувалися.
10. Будьте підтримкою та опорою. Батьки — приклад для наслідування, тому ваше реагування на ситуації та поміч дитині суттєво впливатимуть на її готовність діяти та досягати. Чим позитивніші ви, тим менше тривожності у дитини.
Обов’язково звертайтеся по допомогу до фахівців. Якщо у вас або в дитини виникають проблеми, які тривають довше ніж зазвичай або посилюються з часом, зверніться до психолога медичного/навчального/дитячого закладу.
Цю публікацію створено за підтримки проєкту благодійного фонду «Наша хата Україна», що має на меті покращення становища дітей як вразливої групи населення України.
Джерело: Офіційна сторінка Радниці-уповноваженої Президента України з прав дитини та дитячої реабілітаці
