В Україні 27 січня відзначають Міжнародний день памʼяті жертв Голокосту. В цей день, у 1945 році, звільнили вʼязнів найбільшого нацистського табору Аушвіц. За даними Українського інституту національної памʼяті, протягом Другої світової війни нацистська Німеччина знищила третину усіх євреїв у світі, з них 1,5 мільйона жили на території сучасної України.
"Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують ненависть, фанатизм, расизм та упередження", — йдеться в резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року.
Спогади про наймасштабнішу трагедію людства, яка торкнулась України, зібрала Ірина Миколайчук.
В основі Голокосту лежав антисемітизм, ненависть до євреїв стала ключовим принципом нацистської ідеології. Частиною плану також були: правова дискримінація, погроми, конфіскація майна та бойкот підприємств, які належали євреям. Місцями найбільших масових страт євреїв в Україні були: Бабин Яр (Київ), с. Богданівка, с. Дальник (Одеська область), урочище Дрогобицький Яр (Харків), м. Кам’янець-Подільський та урочище Сосонки біля Рівного.
Дмитро Парфьонов, 83 роки, м. Одеса
"Під час допиту фашистський поліцейський вирвав мене з маминих рук і, схопивши за ногу, жбурнув мене на підлогу. Мені було півтора року. Мама кинулася на поліцейського, а він витяг пістолет і застрелив її.
Ми пам'ятаємо праведників світу, які рятували євреїв. Коли виводили людей, щоб відправити етапом, нас підхопили люди й несли на руках. Всі знали, що сьогодні виходитимуть колони на знищення до станції «Сортувальна». Мене, мого брата та інших дітей просто викинули в натовп. Охорона не всіх помітила. Так усі 5 дітей, дівчинка та 4 хлопчики, залишилися живими".
В Одесі близько 30 тисяч євреїв (точні цифри досі не відомі) зібрали в порожні артилерійські склади на околиці міста. Підігнавши бензовози, облили будівлі з людьми горючою сумішшю і підпалили. В Миколаївській області створювали переважно тимчасові або транзитні гетто та спеціальні винищувальні табори. На цій території загинули десятки тисяч євреїв та ромів, переміщених з Бессарабії, Буковини, Одеси, Східного Поділля і Румунії.
Декому з батьків вдавалось не реєструвати дітей під час поселення в гетто і ховати їх у бараках, рятуючи від можливої страти.
Людмила Клейнер, 85 років, м. Одеса
"Нас здав у гетто наш двірник, цілковитий негідник. Він не лише нас видав, а всіх, хто пристойно жив, щоб можна було пограбувати квартири. В гетто мама навчила мене ховатись, і щоразу коли в камері відчинялися двері, я за мить заповзала в темне місце і не дихала. Одного разу більшість гетто в місті та в окрузі були спустошені. За дві доби понад 25 тисяч євреїв було живцем спалено на порохових складах на околицях Одеси. Серед них був мій дядько з тіткою та двоє їхніх маленьких діток".
На Галичині жертвами нацистської політики Голокосту стали 610 тисяч євреїв. У листопаді 1941 року у Львові було відведено окрему ділянку міста для створення єврейського гетто. Гетто були у Дрогобичі, Бориславі, Тернополі, Болехові, Сколе, Стрию та інших містах і селах. У 1941 році угорська влада депортувала близько 18 тисяч євреїв із Закарпаття в окуповану Україну, де вони були розстріляні. Євреїв, які залишалися на території Закарпатської України, у травні 1944 року вивезли до концтабору Аушвіц. По приїзду більшість із них стратили в газових камерах.
На Вінничині створили гетто у селі Ялтушків, і у 1942 році всіх його вʼязнів, а це понад 1400 людей, вбили. У Чернівцях гетто зробили за один день на території сучасного єврейського кварталу. У нього переселили все єврейське населення, близько 50 тисяч людей. Вбивств та масових розстрілів не було, втім, євреїв з міста відправляли на трудове заслання в жахливі умови. Багато євреїв помирали на каторзі.
Клара Кац, 88 років, м. Чернівці
"Ми були в селі Печера, а то був страшний табір, його так і називали — «табір смерті». За парканом табору був невеликий базар, куди люди виходили торгувати. І вінничанкам, цим жінкам, треба памʼятник поставити, бо вони всім жертвували, але перекидали нам через паркан продукти. Вони теж з голоду вмирали, а все одно давали нам картоплю, буряк, горох, фасолю, хліб. Мама ставила дві цеглини та одну поперек і розводила вогонь, щоб зготувати нам їсти. І скільки разів фашисти підходили й ногою штовхали ці цеглини та все виливалося. Але мама все промиє, знову зварить і нас нагодує".
За інформацією Українського інституту національної пам’яті, між 1933 і 1945 роками на території сучасної України було вбито понад 1,5 мільйона людей та створено 50 гетто — штучних поселень для відокремлення та подальшого знищення євреїв. Голокост є одним із найбільших злочинів проти людяності, який нагадує нам, що світ має обʼєднуватись і протистояти ідеям, що ставлять під загрозу суверенітет будь-якої з країн світу та порушують права представників різних національностей.
