18 лютого 2014 року – одна з найтрагічніших і водночас вирішальних дат Революції Гідності. Цього дня мирний наступ протестувальників до Верховної Ради України закінчився масштабним кровопролиттям.
Уранці громадяни рушили мирною ходою до Верховної Ради, щоб вимагати від парламентарів повернутися до Конституції 2004 року та обмежити повноваження президента.
Але у влади були свої плани.
Силовики перекрили вулицю Михайла Грушевського та Кріпосний провулок, не даючи змоги протестувальникам іти далі. Проти майданівців, які намагалися прорватися, застосували світлошумові гранати, газ і вогнепальну зброю. Так почалися перші криваві сутички того дня.
Особливо запеклі бої точилися в Маріїнському парку й на вулиці Інститутській. Силовики разом із тітушками нападали на протестувальників, не шкодуючи нікого. За свідченнями очевидців, навіть поранені та медики ставали мішенню для нападників.
Близько 16-ї години влада зупинила роботу київського метро, намагаючись ізолювати Майдан та ускладнити підхід підкріплення. Протестувальникам оголосили ультиматум: якщо вони не залишать територію Майдану, силовики погрожували розпочати “антитерористичну операцію”.
Однак Майдан стояв і далі.
Близько 20-ї години почалася його “зачистка”. За кілька годин Будинок профспілок, де був штаб протестувальників, охопило полум’я. Активісти, яких, за даними ЗМІ, було на Майдані від 15 до 20 тисяч, намагалися стримувати атаки, підпалюючи шини та чинячи опір силовикам.
Загалом протягом цього дня загинули щонайменше 29 протестувальників, понад 500 осіб отримали поранення.
Світлини: Євген Чубук, Юрій Чефонов, Цифровий Майдан, Rich Myers, Олексій Фурман
Національний музей Революції Гідності • Maidan Museum
