Як підтримати ветерана чи ветеранку, не нав’язуючи допомогу - розповідає Вільний Вибір.

Дата: 14.03.2025 10:06

Кількість переглядів: 21

«Процес пошуку себе в цивільному середовищі — це те, з чим часто стикаються ветерани та ветеранки після повернення додому.

Для людей з бойовим досвідом цей процес — не відпочинок, а новий виклик, де старі звички не працюють, а нові ще не сформовані», - говорять психологи.

Детальніше дивіться у каруселі

якщо виникає така потреба варто пропонувати допомогу, шукати варіанти , де її можна отримати, за потреби пояснювати, чому це важливо. не варто нав'язувати допомогу, маніпулювати, ставити ультиматуми варто запитувати й розмовляти про бойовий досвід тоді, коли це буде потрібно людині. не варто тригерити темою війни, розпиувати про службу, побратимів, нав'язувати думку, що людині необхідно виговоритися варто розмовляти як з рівним та повагою і гідністю, цінувати досвід ветерани чи ветеранки визнавати його самостійність, не варто говорити з позиції жалю чи зверхньості, ставитися до людини як до слабшої чи менш здатної , або навпаки як з людиною, що має супер здатності і не може відчувати біль варто дати людині час на адаптацію, приймати її такою, якою вона є зараз. не варто акцентувати увагу на змінах у поведінці, порівнювати, якою вона була до війни варто бути поруч, підтримувати діями, а не лише словами, не варто очікувати, що адаптація пройде швидко, вимагати повернення до нормального життя варто запитувати про бажання та потреби без тиску, пропонувати, а не нав'язувати варіанти підтримки, не варто робити все за людину, приймати рішення замість неї, позбавляти її можливості діяти самостійно варто надавати інформацію про ресурси підтримки групи, психологи, організації, щоб людина могла сама вибрати до кого звернутися за допомогою, не варто пропонувати конкретні варіанти допомоги без урахування бажання людини, тиснути на її рішення варто розповідати ветеранам про можливість отримати підтримку в організації вільний вибір та застосунку база