Цю лляну хустинку із вишитими синіми Тризубами вилучили агенти НКВС під час обшуку в домі Ігоря Чепіля на Дрогобиччині.
Для радянської системи цей тендітний шматок тканини був страшнішим за зброю — він був свідченням незнищенної ідентичності, яку півтора сторіччя терору та заборон так і не змогли зламати.
«За пособництво учасникам антирадянської банди українських націоналістів» — так написано в протоколі. А насправді — за відмову зрадити себе, за те, що не боявся зберігати символ, оголошений злочинним.
Тоді вишивка могла коштувати волі. Сьогодні ми боремося, щоб вона ніколи більше не коштувала життя.
Історія повторюється. У 2022 році українці знову ховали свої прапори: закопували у землю в трилітрових банках, ховали під тротуарною плиткою, в бджолиних вуликах — щоб зберегти від російських окупантів. Як і століття тому, окупанти бояться наших символів, бо в них — код нашої незнищенності.
У День вишиванки згадаймо всіх, хто зберігав наші символи та традиції навіть тоді, коли це було смертельно небезпечно. Їхня жертва дозволила нам сьогодні вільно носити вишиванки і пишатися своєю культурною спадщиною.
Наші символи незламні, бо незламний наш дух.
Слава Україні! 
Державна архівна служба України
