Коли ми говоримо про людей старшого покоління, важливо використовувати слова, які підтримують гідність людини та не містять вікових стереотипів.
Правильно говорити:
люди старшого віку;
люди третього віку (у європейському контексті);
люди у віці 60+ / 75+ (за потреби й з урахуванням контексту).
Неправильно вживати такі слова:
старі люди;
бабусі та дідусі (без родинного контексту);
пенсіонери / люди пенсійного віку — коли йдеться саме про вік;
люди похилого, поважного віку, люди у віці.
Чому це важливо?
Слова «старі» або «бабусі/дідусі» можуть бути образливими для тих, хто так себе не ідентифікує. Вік не завжди визначає фізичний чи емоційний стан людини. Багато людей старших років є активними, енергійними та не бачать старість як обмеження.
За класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я:
60–75 років — старший вік;
75–90 років — старечий вік;
90+ років — довгожителі.
Термін «пенсіонери» описує людей, які отримують пенсію, а не їхній вік. Пенсію можуть призначити дітям чи іншим особам у зв’язку з втратою годувальника, тому це слово не є універсальним означенням покоління старших.
«Бабуся» або «дідусь» доречно використовувати лише для позначення родинних зв’язків, а не віку загалом.
Пам’ятаємо, паспортний вік ≠ життєвий дух. Старші люди заслуговують на повагу без застосування стереотипів й спрощень.
Говорімо та пишімо так, щоб кожна людина відчувала себе цінною, почутою та прийнятою.
