26 лютого — День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Як усе починалося?
Пам’ятна дата встановлена Указом Президента України №58 у 2020 році, щоб вшанувати мужність громадян, які першими відкрито виступили проти російської агресії та заявили про цілісність України.
Як усе починалося?
20 лютого 2014 року розпочалася активна фаза збройної агресії російської федерації проти України. Цю дату зафіксовано в офіційних документах України як початок тимчасової окупації. Саме з Криму почалася війна Росії проти України.
24 лютого 2014 року кораблі військово-морського флоту рф вийшли курсом на Севастополь, доправляючи російських військових без розпізнавальних знаків — так званих «зелених чоловічків». У лютому–березні на півострові розгорталася операція із встановлення контролю: захоплювалися стратегічні об’єкти, блокувалися українські військові частини, створювалися й озброювалися іррегулярні формування.
26 лютого 2014 року: день відкритого спротиву
Напередодні, 25 лютого, під стінами кримського парламенту відбувся проросійський мітинг. Його учасники вимагали відокремлення Криму від України. Було оголошено про проведення 26 лютого позачергової сесії Верховної Ради АРК, де планувалося розглянути питання зміни статусу півострова.
У відповідь на заклик Меджлісу кримськотатарського народу того дня до будівлі парламенту в Сімферополі вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей. За різними оцінками, від 5 до 10 тисяч людей зібралися, щоб засвідчити: Крим — це Україна. Паралельно відбувався й проросійський мітинг, значно менш чисельний.
Через недостатні заходи безпеки відбулися сутички. Позачергову сесію було скасовано. Цей день став символом громадянської мужності та солідарності.
Від мітингу — до окупації 
Вже 27 лютого озброєні російські військові без розпізнавальних знаків захопили будівлі парламенту та уряду Криму. 28 лютого під їхнім контролем було проголошено рішення про проведення так званого «референдуму».
16 березня 2014 року відбувся псевдореферендум, зрежисований росією. Його бойкотували кримські татари та багато проукраїнськи налаштованих мешканців півострова.
25 березня було захоплено останню українську військову частину в Криму — морський тральник «Черкаси» ВМС України. Відтоді Автономна Республіка Крим і місто Севастополь перебувають під тимчасовою окупацією.
Крим сьогодні 
Окупаційна влада системно переслідує проукраїнськи налаштованих громадян. Після 2022 року репресії лише посилилися: підставою для обшуків і затримань можуть стати дописи в соціальних мережах чи навіть використання кольорів українського прапору.
У кримських політв’язнів погіршується стан здоров’я. Зокрема, Тофіку Абдулгазієву, засудженому на 12 років, в ув’язненні діагностували пухлину головного мозку та туберкульоз. Амету Сулейманову роками не проводять необхідну операцію на серці. Галину Довгополу засуджено до 12 років колонії за нібито «державну зраду». Журналістку та правозахисницю Ірину Данилович незаконно ув’язнено за сфабрикованими звинуваченнями.
Подібних історій — сотні.
Півострів перетворено на військову базу: з його території здійснюються ракетні удари по мирних українських містах.
День спротиву окупації Криму — це не лише про події 2014 року. Це про людей, які не мовчали. Про вибір — залишитися вірними своїй державі. Про відповідальність пам’ятати й називати речі своїми іменами.
Ми вшановуємо громадян України, які 26 лютого 2014 року вийшли під стіни парламенту в Сімферополі. Їхній голос став першим масовим голосом спротиву російській окупації. І цей голос звучить і сьогодні 
Національний музей Революції Гідності
