Якщо один із батьків самовільно змінив місце проживання дитини — це є порушенням прав дитини та іншого з батьків.
Місце проживання дитини визначається за згодою батьків, а після досягнення дитиною 10 років — також за згодою самої дитини.
Якщо батькам складно домовитися самостійно, вони можуть скористатися медіацією. Це позасудова процедура врегулювання питання, під час якої сторони за допомогою одного чи декількох медіаторів намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів. За її результатами сторони можуть зафіксувати досягнуті домовленості у письмовій угоді.
Якщо батьки не дійшли згоди, спір щодо місця проживання дитини може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.
Під час розгляду враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Якщо жоден із батьків не може забезпечити належні умови, дитину можуть передати іншим родичам або для опікування органу опіки та піклування.
Самостійно змінювати місце проживання дитини не можна.
Якщо місце проживання дитини змінено без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими вона проживала на підставі закону або рішення суду, — суд за позовом заінтересованої особи може постановити рішення про відібрання дитини та її повернення за попереднім місцем проживання.
Суд може відмовити у поверненні дитини у разі, якщо це становитиме загрозу для її життя чи здоров’я або якщо обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.
Відповідальність
Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну (наприклад, витрати на послуги адвоката) та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.
